За останні два роки Київ втратив 20 озер.

Завдяки своєму географічному розташуванню (місто стоїть на Дніпрі) і горбистій місцевості столиця багата на водойми. Ще два роки тому на території Києва налічувалося понад 420 озер.На сьогоднішній день їх залишилося не більше 400. На думку екологів, через 10-15 років кияни можуть втратити і ті, що ще залишилися.

ГОСПОДАРЯ немає і не передбачається

У радянські часи практично всі київські водойми знаходилися на балансі столичних підприємств і заводів. Але післяТого як Україна стала незалежною державою, всі ці структури перетворилися на предмет приватизації і торгу, а то й зовсім наказали довго жити.У цієї нещадної війні за майно про озерах та інших водоймах просто забули.

У такому покинутих стані вони перебували майже два десятиліття.З огляду на той факт, що у них немає господаря, озера не могли приватизувати або хоча б взяти їх в оренду. Через це багато років ніхто не брався проводитиСанітарну експертизу якості води, чистити озера від сміття і стежити за дотриманням правил охорони флори і фауни.

Але два роки тому в Київраді підняли питання щодо статусу столичних водойм. Саме тоді була розроблена програма з переводу цих озер на баланс держави.Іншими словами, планувалося створити профільне комунальне підприємство «Київриба», яке б і відало ставками. Структуру створили, проте водойми їй не передали, та й саме підприємство довгий час існувало лише на папері.Бачачи це, столичними озерами вирішили зайнятися в Держкомрибгоспі. Тодішнє керівництво комітету створило інше КП, яке називалося «Київський міський центр розвитку рибальства і рибного господарства».Ця структура повинна була забезпечувати контроль за ринком рибної продукції та паралельно тримати на балансі київські водойми.

- Свого часуДо нашої організації звернулися представники Держкомрибгоспу з пропозицією створити режим природокористування на київських водоймах, навести порядок на озерахІ припинити браконьєрство, - розповів «КП» президент «Громади рибалок України» Андрій Неліпа.- Крім того, була пропозиція провести очищення озер, облагородити їх, збільшити поголів'я риби та розробити екологічні паспорти. Тобто створитиСпільну програму, яка б дозволила навести порядок на столичних водоймах і підтримувати їх у належному вигляді.Більш того, ми хотіли зробити так, щоб одні озера призначалися, наприклад, для проведення змагань зі спортивної риболовлі, інші - для якихось культурних заходів.Але нам це так і не дали зробити.

Загубили, ЩОБ ПРОДАТИ

Після переговорів з «Громада Рибалок» керівництво КП «Київський міськийЦентр розвитку рибальства і рибного господарства »звернулося до Київради з пропозицією передати їм на баланс столичні ставки.Це дозволило б створити спеціальний реєстр озер і приставити до кожного інспектора, який би проводив моніторинг водойми. Але київські депутати вирішили не обтяжувати себе цією проблемою, залишивши питання без розгляду.А з часом з-за якихось внутрішніх конфліктів у Держкомрибгоспі був ліквідований і сам центр розвитку рибальства і рибного господарства.

- На жаль, нам так і не вдалося віддати озера в нормальні руки, - продовжує Андрій Неліпа.- Київським чиновникам просто невигідно передати водойми людям, які дійсно хочуть про них піклуватися. Їм треба отримати якийсь зиск. Та й чиновницька плинність в адміністрації не дозволяє з кимось домовитися.Як тільки ми знаходимо осудної людини, на його місце ставлять іншого.

Але на цьому історія не закінчується. За словами Андрія Неліпи, цього року КП «Київриба» все-таки запрацювало, принаймні у нього з'явився директор.Щоправда, зв'язатися з ним або знайти хоч якісь контакти підприємства практично нереально. Саме це КП формально і початок відати столичними озерами.

- Судячи з усього, керівництво КП не дуже цікавить доля київських ставків, тому воно «зарізало» всі суспільні програми з розвитку водойм, поставивши собі лише одне завдання - розпродати, - говорить Неліпа.- Далі спрацьовує банальна, але давно випробувана схема. Частина водойм, які знаходяться в «ласих» куточках столиці, доводиться до плачевного стану, після чого санепідемслужба визнає їх непридатними і навіть небезпечними для здоров'я людей.Після цього озеро осушують, а на цьому місці «виростає» новий торговий центр або житлова багатоповерхівка. Інші ж водойми, менш привабливі, просто продають у приватні руки, де з часом з'являється високий паркан і закритий клуб за інтересами.

Правда, в КП «Плесо» запевняють, що у всіх озер все ж таки є свій господар, який дбає про водоймища. Але про діяльність КП «Київриба» вони нічого до ладу не знають.

- На нашому балансі 70 ставків, де ми постійно стежимо за чистотою, - розповіли «Комсомолці» в прес-службі КП «Плесо». - Решта водойми мають своїх балансоутримувачів.Але в якому вони стані і як там стежать за озерами, ми сказати не можемо. Про створення КП «Київриба» колись ходили розмови, але про нього у нас практично немає ніякої інформації.

КОКТЕЙЛЬ ІЗ ХІМІЇ І нечистот

Про те, що столичні озера знищить будівництво, говорять і гідрологи. За їх словами, існують санітарні норми, де і на якій відстані від водойм можна зводити будівлі.Щоправда, цих правил мало хто дотримується.

- Багатьом вигідно, щоб ставки залишалися безгосподарними і на будівельні компанії не було кому поскаржитися,- Говорить старший науковий співробітник Інституту геологічних наук НАН України Вадим Рибін.- Є правила, згідно з якими будівельні роботи можна проводити лише в 100 і більше метрів від озера. Адже через прориви труб фекальне забруднення через підземні води потрапляє у водойму.Якщо ж будинок буде знаходитися за межами стометрової зони, ці нечистоти втратять свої шкідливі якості і не отруять воду. Але на це ніхто не звертає уваги.Більш того, деякі будинки зводять і на тих місцях, де проходять підземні річки. Через це вода просто не потрапляє в озера. У результаті через деякий час водойма пересихає.

На думку вчених, непоправної шкоди озерам завдає і самовільне підключення підприємств до каналізаційних мереж. Відходи, часто щедро присмачені хімікатами, потрапляють у воду, отруюючи рибу.Найсвіжіший випадок - Оріхуватські ставки в Голосієво, куди місяць тому злили відходи побутової хімії. Вода в них покрилася високою піною, а потім набула жовтуватий колір.Результат - береги ставків вкрилися дохлою рибою.

І це лише один з випадків, який надали розголосу. Скільки саме водойм використовується як відстійник, невідомо, адже майже 20 років ніхто не проводив їх інвентаризацію.

Ну а поки чиновники вирішують, «страчувати чи милувати» київські озера, нам залишається лише спостерігати за тим, як колись чисті і багаті рибою водойми, на яких жили лебеді і качки, перетворюються на смітники.