Іноземці масово скуповують українські землі!

17000000 га — стільки української землі хочуть освоїти іноземні компанії. Наші законодавці упевнені, що країні досить і тих 25 млн. га, які залишаться нам

Зарубіжні бізнесмени вважають, що краще за нас зуміють розпорядитися нашою землею. Сьогодні таємно від простих громадян, за політичними кулісами, відбувається розподіл українських сільськогосподарських земель — іноземці моніторят ринок угідь в Україні і ділять їх між собою. Справа зайшла настільки далеко, що питання вже практично вирішене — наші ділянки нам вже практично не належать. Українські власті замість того, щоб боротися за цілісність рідної землі, навпаки, роблять всі, щоб вона стала вотчиною іноземців.

До 90-х Україна вважалася житницею мало не всієї Європи. Поля з пшеницею, що колоситься, розвинені колгоспи, багаті ферми, багаті домашніми тваринами..Городяни прагнули придбати дачі, земельні ділянки, які обробляли дбайливо і з любов'ю, передає Інфобуд. Тепер же все розвалено, а держава сприяє тому, щоб не давати своїм громадянам можливості трудитися.

На найсоковитіші і родючіші землі в Європі завжди точили зуб охочі з-за кордону. Іноземні олігархи виявляють підвищену цікавість до нашої країни зовсім не в плані інвестицій і вигідної для нас співпраці — всім відомо, що кожен в першу чергу печеться про власну вигоду. Раз українці «раптом» стали поганими господарниками, які не уміють поводитися з своїм багатством, висловили гаряче бажання працювати на нашій землі..французи.

«Таємна вечеря»

«Нової» сталі відомі цікаві подробиці одного із засідань Української академії аграрних наук з питання земельних ресурсів, які сьогодні проводяться на найвищому рівні. Офіційне засідання називалося «Французько-український семінар на тему: «Землі сільськогосподарського призначення. Оренда або продаж? Роль землі в розвитку сільськогосподарського виробництва в Україні».

Були присутні на семінарі достатньо серйозні люди. Були заявлені посол Франції в Україні Жак Фор, декілька учених з Франції, міністр аграрної політики України Юрій Мельник, президент Академії аграрних наук Михайло Зубец. Правда, замість посла прийшов його представник, а замість аграрного міністра — аж два його зама. Присутні на зустрічі і народні депутати — представники комітету Верховної Ради з питань аграрної політики і земельних ресурсів.

Обговорювалися перспектива нашої агропродукциі, законів України з приводу ринку землі, його подальша перспектива, створення іпотечного банку земель і — найцікавіше — чи потрібна взагалі українським аграріям земля. А якщо так, коли і як її можна буде купити. Адже все в курсі дерібана ділянок сильними світу цього, тоді як прості громадяни часто не можуть отримати у власність навіть декілька соток.

«Віддайте нам вашу землю!»

.

Суть всіх виступів учасників семінару з французького боку полягала в тому, що Україна нібито не береже свою землю, а вони знають їй ціну — про це «Новою» розповів присутній на засіданні Геннадій Шевченко, глава Всеукраїнської громадської організації «Моя земля». До речі, тому факту, що французьке посольство запросило його на семінар, Геннадій був немало здивований — адже зазвичай представникам громадськості на подібні заходи доступ закритий.

Половина землі — плата за щедрість МВФ

Вирішити вільний продаж сільськогосподарських земель з 1 січня 2009 г. — одна з умов угоди уряду з Міжнародним валютним фондом. Мабуть, до нас вже давно придивляються, і всі широкі жести — не такі вже і безкорисливі. А наші законодавці, підіграваючи багатим сусідам, стверджують, що Україні, взагалі-то, необхідно всього лише близько 25 млн. га сільськогосподарських земель. А зараз ми маємо близько 42 млн. га.

— Представник французького посольства заявив, що українцям земля зовсім і не потрібна, тому що ми нібито не уміємо її обробляти, — говорить Геннадій Шевченко. — А зараз, в період продовольчої кризи, потрібно ефективно використовувати свої угіддя, щоб годувати важ мир.

А під ширмою розмов про демократію і захист екології йшли переговори на відверті теми: як і коли іноземці можуть купити наші землі, і яким буде захист їх прав при зміні політичної ситуації. Зі всього цього виходить висновок: українську землю потрібно віддати Франції — нібито тільки французи з їх багатим досвідом зможуть в Україні щось налагодити.

— Але коли я поставив питання, мовляв, який це досвід, якщо приблизно 60 % французької землі не належить громадянам цієї країни, учасники засідання почали переглядатися між собою: типу, хто це такий і хто його сюди запросив? — розповідає наш співбесідник. — Після цього питання слова мені більше не давали. Цікаво, що було б, якби посол України в тій же Франції зібрав їх сенат і розповів французам, що вони щось там не уміють робити? Мовляв, віддайте це нам, а ми розберемося. Я думаю, вже через декілька хвилин наш посол став би персоною нон грата в будь-якій країні.

За ширмою політичного Олімпу

Як з'ясувалося, одними семінарами і засіданнями ніхто не обмежується, і все це не просто розмови. Виявляється, Франція впритул бере участь в розробці наших законопроектів по землі, передає Інфобуд. Геннадій Шевченко повідав нам про те, що був просто приголомшений, коли дізнався, що один з помічників консула Франції постійно працює в нашій Академії аграрних наук, контролюючи українську законодавчу базу і всі останні наші напрацювання. А один із замов міністра агрополітики, Роман Шмідт, як з'ясувалося, вже два роки їздить по Франції в рамках якоїсь тісної співпраці.

Землю віддавати не можна!

Іван Томіч, президент Асоціації фермерів і приватних землевласників України:

— Пускати сьогодні в ринковий оборот землі сільськогосподарського призначення — аморально і безвідповідально. Я не виступаю проти приватної власності. Але земля повинна належати українським виробникам, а не транснаціональним корпораціям. Якщо вирішити вільний продаж ділянок, то скоро вся Україна буде власністю яких-небудь десяти сімейств.

Шевченко упевнений: все говорить про те, що готується велика земельна афера на вищому державному рівні. Це підтверджує і джерело «Новою» в Мінагрополітіки, який побажав залишитися неназваним. За його словами, для того, щоб українці стали «кріпакамі» на своїй же землі, залишилося вирішити всього два питання. Перший — кадастр, точніше, хто стане його власником — Мінюст або Держкомзем. Адже «господар» кадастру матиме всі відомості про кількість землі в Україні. І друге питання, не менш важливе, — як узаконити те, що вже раздерібанено, зокрема депутатами.

— Микола Прісяжнюк (голова парламентського Комітету з питань аграрної політики і земельних ресурсів, член Партії регіонів. — Авт. ) мало не кожного тижня намагається винести на розгляд Верховної Ради закони про землю, — розповідає джерело. — Практично всі депутати «за», у тому числі і президент. Після цього повинні відмінити мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення.

«Необхідно прийняти закони, а потім продавати землю»

Сам же Микола Прісяжнюк в розмові з «Новою» заявив, що без перетворення землі на предмет економічного звернення неможливий розвиток аграрної галузі в цілому. За його словами, держава, передавши земельні паї у власність громадян, так і не створила належних умов для ефективного господарювання. Крім того, за його словами, якщо перетворити землю на об'єкт ринкових відносин, це ще більше посилить кримінальну обстановку.

— В період кризи вводити ринок землі недоцільно і навіть небезпечно, — упевнений пан Прісяжнюк. — Особливо в умовах відсутності належного законодавства, в першу чергу, законів про державний земельний кадастр і про продаж землі. Саме ці закони повинні створити оптимальні умови для ринку сільськогосподарських ділянок, чітко визначивши порядок проведення і реєстрації угод.

А потім, по словах нар-депа, необхідно прийняти закон про земельний іпотечний банк і про іпотеку, що дозволить державі бути повноцінним гравцем на ринку землі, це посприяє впровадженню цивілізованого механізму іпотечного кредитування сільського господарства і підвищенню інвестиційної активності галузі.

— Лише після ухвалення цих законів можна буде вести мову про впровадження ринку земель сільськогосподарського призначення, — підсумував Прісяжнюк. — Відповідно, страхи щодо скупки землі іноземцями підуть самі собою. Адже погрози полягають не в самому факті придбання прав на землю іноземцями, а в тому, що механізми контролю над використанням земель працюють неефективно.

P. S. Як би там не було, земля завжди була і залишається питанням національної безпеки будь-якої держави. У Україні ж крок за кроком її забирають у відвічного господаря — українського народу, передає Інфобуд. Отже цілком можливо, що через декілька років ми вже проситимемо дозволу у зарубіжних панів, щоб посадити картоплю або виростити пшеницю. І перетворимося на безкоштовний додаток до родючого чорнозему.

ПІД ЗАБУДОВУ. Приклад одного села

В з. Тарасовка Київської області, як і в багато інших, на початку 90-х практично кожна сім'я тримала корову.

— У нас в селі було близько 60 тварин, — говорить місцева мешканка Людмила Біла. — Всі вони паслися на лугу, який зараз захищений. Влада передала його комусь під забудову. Отже сьогодні в селі тільки одна сім'я тримає корову, яку випасать практично ніде. Створюється враження, що проводиться диверсія проти села