У Києвi дiють кiлька екологiчно небезпечних об’єктiв. Один з них – у центрi столицi

Експерти кажуть, що можлива серйозна техногенна катастрофа

У Києвi розташовано як мiнiмум кiлька об’єктiв, якi сьогоднi–завтра можуть зробити зi столицi другий Чорнобиль. Про це Kievpress розповiла президент Усеукраїнської екологiчної органiзацiї «Жива планета» Свiтлана Берзiна.

Загроза №1 – завод з виробництва вiйськової технiки «Радикал». Свого часу тут виробляли ракети, якi заповнювали ртуттю, аби вони краще вражали ворога. Проте наразi «ворогами» стали жителi столицi, оскiльки ртуть, яку ранiше використовували при виготовленнi зброї, зараз зберiгається в звичайних складах у проржавiлих контейнерах.

- Детальний монiторинг стану контейнерiв, в яких зберiгається ртуть, показав, що вони вже «вiджили своє» i в деяких мiсцями почали з’являтися мiкротрiщини, - розповiла Свiтлана Берзiна. - Цi бiдони необхiдно утилiзувати. В них знаходиться 250000 тонн ртутi. Щоб було зрозумiлiше, це – десь по два градусники на кожну людину на Землi. Тож можлива серйозна техногенна катастрофа, причому прямо в центрi Києва.

Та навiть якщо завтра закрити завод «Радикал», проблема все одно не зникне. Вирiшити її власними силами пiдприємство теж не в змозi, оскiльки на це потрiбнi мiльярди гривень.

Утiм, це не єдина «екологiчна бомба» в Києвi. Об’єктiв у подiбному станi столиця має ще як мiнiмум кiлька. Зокрема, добре вiдома вже столичним жителям, особливо Харкiвського масиву мiста, Бортницька станцiя аерацiї. За словами панi Берзiної, станцiя окрiм того, що вже «вiджила своє», так ще й перевантажена. Якщо цей об’єкт реконструювати, то треба будувати iнше пiдприємство, що буде переробляти вiдходи, а на це необхiдно як мiнiмум пiвмiльйона гривень.

- На Бортницькiй станцiї аерацiї немає системи, яка б переробляла накопичення мулу. По сутi, в усьому свiтi їх спалюють, це шкiдливо, проте iншого рiшення поки немає, - наголошує Свiтлана Берзiна.

Ще одна загроза столичнiй екологiї – завод зi смiттєпереробки «Енергiя». Вiн також перебуває в критичному станi. Тут проблеми iз «захисним екраном» - в ґрунтовi води потрапляє фiльтрат, зокрема, дiоксини, якi є дуже шкiдливими. Також вiдсутня система очищення повiтря вiд органiчних речовин. Проте це – проблема не лише України, а й усiєї Європи. Якщо на європейських пiдприємствах з переробки смiття є хоча б фiльтри, якi вловлюють пил, то у нас немає нi того, нi iншого.

- Завод уже старий. Потрiбно або розробляти нову систему переробки, або реконструювати i застосовувати абсолютно новi технологiї. На це знадобиться не менше 2 рокiв. До того ж, слiд побудувати новий завод з переробки смiття. Тобто, знову таки, - потрiбнi шаленi грошi, вiд 250 до 500 млн євро. Закрити цей завод не можна, в iншому випадку Київ буквально потоне у вiдходах, - зазначає фахiвець.

Насамкiнець експерт зазначила - такi проблеми в столицi виникли через вiдсутнiсть належного системного монiторингу екологiчної ситуацiї.