Про юридичні труднощі землевідведення

Лев Миколайович Толстой колись сказав, що земля, як повітря і сонце, - надбання всіх, і тому не може бути предметом будь-чиєї власності. У середині XIX століття ця думка була справедливою і революційної, враховуючи недоступність землі для тих, хто на ній працював

Більшовики ідею класика зрозуміли перекручено, зробивши землю державною власністю, але держава - своєю власністю. У підсумку земля належала начебто і всім і одночасно нікому. А землі потрібен господар, який би доглядав за нею і збирав плоди своїх праць. Адже ціну землі знає лише той, хто її любить.

Але й сьогодні стати власником землі в Україну досить нелегко - треба пройти масу затяжних процедур і оббити пороги ні одного кабінету. Та й грошей доведеться витратити чимало, щоб отримати жаданий державний акт, що підтверджує право власності на земельну ділянку.

Саме з цієї причини у багатьох громадян, які давно володіють і користуються землею, до сьогоднішнього дня не оформлені права власності на такі земельні ділянки.

А не маючи на руках держакту на землю, її не можна ні продати, ні заповідати, ні здати в оренду. Процедура оформлення права власності на землю достатньо довга і складна. У цьому номері ми розповімо про нюанси землевідведення: почнемо з етапу отримання права на розробку проекту землевідведення і завершимо отриманням дозволу міськради на передачу землі у власність. Порядку отримання самого держакту і присвоєння кадастрового номера присвятимо наступну статтю.
За проектом бігати не треба

Перш ніж починати боротьбу за право власності на землю, потрібно визначити, хто є власником чи розпорядником жаданого земельної ділянки. Щоб знати, до кого звертатися. Справа в тому, що розпорядником землі в межах населеного пункту є місцева рада, за його межами - місцева державна адміністрація. Проблема полягає в тому, що не всі населені пункти мають генплани, і тому визначити місцезнаходження земельної ділянки буває досить складно.

Припустимо, земля знаходиться на території міста. Вам необхідно звертатися до міської ради із заявою про отримання права на розробку проекту землевідведення та пакетом документів.

Законом від 05. 11. 2009 р. № 1702-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю», який набув чинності 10 грудня 2009 року, значно спрощено порядок отримання дозволу на приватизацію земельної ділянки або отримання його у користування. Раніше яка бажає одержати землю в рамках отримання права на розробку проекту землевідведення потрібно було отримувати значну кількість окремих узгоджень у різних чиновників.

А саме: в управліннях земельних ресурсів, містобудування та архітектури, СЕС, природоохоронних та органів культурної спадщини. Нині всього цього робити не потрібно. Погоджувати питання повинна єдина Комісія, до складу якої входять фахівці всіх вищевказаних відомств. Однак практика показує, що місцеві чиновники, бажаючи затягнути процес і спровокувати заявника на хабар, намагаються все зробити за старою схемою і відправити особа в усі ці кабінети.

Потрібно розуміти, що з минулого року заявнику потрібно лише звернутися до місцевої ради із заявою та пакетом необхідних документів. У заяві (форма якого зазвичай висить на стіні в коридорі управління земельних ресурсів і містобудування місцевої ради) необхідно вказати цільове призначення ділянки, її орієнтовні розміри. Якщо ви хочете отримати в последуюшем держакт безкоштовно, то потрібно вказати лише одне з декількох цільових призначень земельної ділянки.

Згідно з постановою Кабміну від 05. 08. 2009 р. № 44 та від 21. 10. 2009 р. № 1112, оформлення та видача громадянам держактів на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, ведення особистого фермерського господарства в межах населених пунктів і ведення садівництва в граничних розмірах, визначених ст. 121 Земельного кодексу України, видається безкоштовно.

Труднощі землевідведення

У розпорядника землі є рівно тридцять днів на розгляд заяву та вирішення питання про землевідведення. Відмовити в дозволі на розробку проекту відведення землі влада може лише на підставі невідповідності місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих на їх підставі нормативно-правових актів, а також цих самих генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Проблема на даному етапі полягає в тому, що звичайно місцеві ради затягують з вирішенням питання, просто ігноруючи його й не ставлячи на порядок денний засідання сесії. У разі явного затягування процесу необхідно звернутися до суду позовом. Зобов'язати місцева рада почати процедуру землевідведення суд не може, це не в його компетенції. Вимагати у суду потрібно зобов'язати рада включити питання про землевідведення до порядку денного.

Після отримання дозволу потрібно звернутися в яку-небудь організацію, яка займається розробкою проектів землевідведень. Відносини з такими підприємствами повинні регулюватися договором, форма і зміст якого затверджені постановою Кабміну від 04. 03. 2004 р. № 266. Необхідно розуміти, що договір є типовим і сторони не можуть відступати від його істотних умов, які затверджені урядом. Тому примусити до укладення договору, зміст якого відрізняється від розробленого Кабміном, жодна землевпорядна організація права не має (згідно ст. 179 Господарського кодексу України).

До речі, типовим договором не передбачений термін розробки проекту - він узгоджується за домовленістю сторін. Потім проект землевідведення в шести примірниках і заяву потрібно подати до земельного управління місцевої ради, який передає її на розгляд Комісії.

Що стосується останнього ув'язнення, потрібно відзначити, що, незважаючи на те, що Комісія є колегіальним органом, наявність зауваження хоча б одного з членів Комісії робить неможливим отримання позитивної відповіді. Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту подає до місцевої держадміністрації або місцева рада свій висновок щодо погодження проекту або відмови в його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику.

Якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, узгоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи. Якщо Комісія прийняла перше з трьох рішень, погодивши проект землевідведення, то місцева рада або місцева адміністрація не мають права відмовити в дозволі відведення землі.

Згідно ч. 9 ст. Згідно ч. 10 ст. 118 Земельного кодексу, відмова органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Кінець ще не близький ..

Видача дозволу на передачу земельної ділянки у власність не означає, що ви стали її повноправним господарем. Право власності на землю підтверджується тільки держактом на землю. Тому, отримавши на руки рішення ради про передачу земельної ділянки у власність треба йти в управління Держкомзему відповідного населеного пункту, щоб привласнити земельній ділянці кадастровий номер і отримати держакт на землю. Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначено ст. 121 Земельного кодексу.

Процедура отримання теж займе трохи часу. Однак про це ми розповімо в наступному номері «Судово-юридичної газети»