Квартира для молодої сім'ї, або Як судитися з державою?

Квартирне питання, як відомо, один з найгостріших в нашій країні. Більшість молодих сімей практично втратили вже навіть надію отримати власний дах над головою. Не дивлячись на те що ціни на житлі, враховуючи усесвітню фінансову кризу, впали подекуди на 30—40%, чесно запрацювати в нашій державі хоч би на однокімнатну квартиру все одно практично нереально

Тому молодожонам доводиться або знімати житло, або жити разом з батьками, і далеко не всі сім'ї витримують таке життєве випробування..

На цьому фоні впадають в очі заголовки деяких провладних ЗМІ: «Уряд наближає житло до людей» або «Квартирне питання на контролі уряду» і т. д. Виявляється, у вигляді подарунка до дня будівельника наш уряд зволив прийняти ряд ухвал, які, на його думку, нарешті допоможуть вирішити квартирне питання українців.

Що саме планується здійснити? В рамках антикризової програми передбачено, зокрема, виділення двох мільярдів гривень на придбання житла для пільговиків, які роками стоять на квартирному обліку. Для цього вирішили виділити довгобуди із ступенем готовності 70 і більше відсотків, тобто такі, які можна добудувати до кінця року (або до початку виборів). Фахівці — розробники цієї програми — чомусь вирішили, що вартість квадратного метра в таких здани­ях складе від 2500 до 4200 гривень (відповідно — периферія і столиця). За словами прем'єр-міністра Ю. Тимошенко, вже ухвалено рішення викупити квартири на 17 об'єктах в десяти областях України. А гроші на втілення цієї програми, яка є частиною антикризового пакету, як повідомляється, «знайдені завдяки продажу паперів Державної іпотечної установи».

Першим проявом турботи про простих людей стало урочисте вручення документів на квартири особисто з рук прем'єра в місті-супутнику столиці Бояркі. Щасливчиками стали 75 працівників МВС. У планах Юлії Тимошенко викупити у забудовників понад десять тисяч квартир, які «даватимуть тим, хто вже по 10—20 років стоїть в квартирній черзі і, по суті, майже втратив надію отримати дах над головою».

Начебто і справді все дуже добре. Відчуття празд­ника на душі. Радіють і члени пра­вительства, і новосели, і строи­тели. Але в той же час якось не стикуєтся все вищесказане з реаліями. Оскільки виходить, що про тих, хто не отримав житла, уряд піклується, а про інших, перш за все молодих сім'ях, забуває.

Слід нагадати, що держава вже не раз намагалася розрубати гордіїв вузол квартирного питання саме для тих, хто тільки почав будувати своє майбутнє. Зокрема, був створений Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву. Завдяки прийнятій програмі можна було отримати кредит в банці на будівництво або придбання житла, а держава зобов'язувалася впродовж п'яти років погашати частину відсотків. Ті, хто брав кредит, добре знають, що таке банківська процентна ставка. Вона складає левову частку щомісячних виплат (наприклад, з 350 доларів 300 — відсотки за користування кредитом).

У таких умовах ухвала Кабміну від 4 червня 2003 г. про затвердження «Порядку часткової компенсації процентної ставки кредитів комерційних банків молодим сім'ям» було істотною допомогою і реальним виходом з ситуації. Звичайно, отримати право на компенсацію було непросто, але у молодих громадян у віці до 35 років (одна з головних умов), які офіційно знаходилися на квартирному обліку, шанс отримати власне житло все-таки був.

А цього року щасливчиків, що вже проживають у власних квартирах і своєчасно погашають кредит, чекав вельми неприємний сюрприз — з лютого більшість з них не отримують компенсації, а отже, вимушені щомісячно платити певну суму в повному об'ємі своїми силами. У нинішніх умовах, коли майже у всіх сферах зарплати в доларовому еквіваленті зменшилися (90% кредитів на житлі банки видавали у валюті), це привело до того, що деякі молоді сім'ї можуть втратити своє житло.

«Ми довірилися государст­венному фонду, — розповідає мешканка міста Ужгороду А. — Щомісячно сумлінно платили кредит, а через місяць-два нам завжди нараховували компенсацію. Це практично половина нашого сімейного доходу — гроші чималі і дуже необхідні сім'ї. Але вже сім місяців вимушені платити своїми силами. Це означає, що відкладені гроші тануть, і платити скоро буде просто нічим. Навряд чи банк піде нам на які-небудь поступки — швидше за все, вимагатиме, щоб ми звільнили квартиру як боржники..»

Позичальники в своїх бідах звинувачують Госфонд, нібито що маніпулює грошима, які виділяє Кабмін. Але насправді проблема в тому, що цього року в держбюджеті на часткову компенсацію для молодих сімей передбачено тільки 50 млн.грн. при потребі 118 млн.Проте навіть ці «компенсаційні» гроші на рахунки вкладників не поступають. Некото­рые отримали компенсацію тільки в липні за січень, і, можна сказати, щасливчики — за лютий. Кредитори Укрсиббанку, Приватбанку, «Аваля» (основних крупних банків, що мають договір з фондом) не розуміють причини такої затримки..

У квітні міністр молоді і спорту Ю. Павленко визнав, що «механізм часткової компенсації державою ставок кредитів, наданих комерційними банками на будівництво або придбання житла, дійсно неповороткий». Тобто державний фонд не виплатить компенсації, поки від банку не поступить інформація, підтверджуюча сплату банківських відсотків. Нібито «затримка в цьому ланцюжку і приводить до розтягання терміну компенсації». Проте міністр запевнив: «держава виконає всі узяті на себе зобов'язання перед молодими позичальниками в повному об'ємі».

Ю. Павленко визнав, що цього року Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву отримав обмежене бюджетне фінансування. Зокрема, не передбачаються засоби на укладення нових договорів за програмою часткової компенсації відсотків кредитів. «Якщо не вистачить виділені кошти, виплати будуть забезпечені додатковими асигнуваннями або за рахунок загального фонду державного бюджету при його коректуванні найближчим часом», — заспокоював навесні молодіжний міністр.

У травні він знову звернувся до взы­вавшим про допомогу молодим сім'ям: «Розділяю вашу стурбованість щодо своєчасної виплати державою обе­щанной компенсації процент­ной ставки..Причина банальна — брак реальних коштів в державному бюджеті..Про цю проблему добре знають в Ми­нистерстве фінансів України і, звичайно, шукають шляхи її рішення».

15 червня знову дочекалися повідомлення: «Схоже, що цього року народні обранці переглядати бюджет вже не збираються». Тому єдиний спосіб рішення цього питання Ю. Павленко бачить в перерозподілі засобів з інших бюджетних програм, які неможливо виконати в поточному році через різні обставини. «Для цього не потрібно вносити зміни до бюджету — достатньо рішення бюджетного комітету ВР і Мінфіну. Зараз продовжується пошук таких програм, і я переконаний, що ми найближчим часом перекриємо заборгованість перед молодими позичальниками».

Отже, людям пропонується одне — чекати «мудрого рішення» Мінфіну і Верховної Ради. Тим часом деякі банки вже підвищили ставки за користування кредитами, гривня впала, а більшість молодих сімей опинилися в безвихідному становищі..

У самому фонді теж не бачать виходу з ситуації. Валерій Омельчук, голова Госфонда сприяння молодіжному житловому будівництву, прокоментував: «Щомісячно потрібно виплачувати дев'ять мільйонів, фактично від Мінфіну поступає тільки три. Тобто йде відставання з виплатами. При необхідності виплачувати компенсації за квітень вони виплатили тільки за лютий».

У фонді запевняють, що з бюджетними грошима все чесно: як тільки їх отримують, відразу ж розподіляють по банках. Причину затримки пояснюють по-своєму — гроші потрапляють тільки в ті банки, які своєчасно надали документи на своїх позичальників. Буває, що документи в банках просто..втрачаються. А винних, як завжди, знайти дуже складно. Тому багато хто з обдурених державою позичальників вже готується до судеб­ным баталій — ніхто не хоче втрачати квартиру, за яку вже декілька років сумлінно виплачується кредит. У цивілізованих правових країнах всі вони в аналогічних обставинах виграли б позови і отримали компенсації, що вважалися, та ще і за моральний і матеріальний збиток.

Навіть голова Госфонда сприяння молодіжному житловому будівництву погоджується, що виграти справу можна, якщо затримка відбулася з вини банку або фонду. Проте в умовах договору з фондом вказано: він не відповідає за своїми зобов'язаннями, якщо держава з яких-небудь причин не виділяє гроша. А як судитися з державою, та і чи стоїть?

«Програма заморожена, — говорить пресс-секретар фонду Сергій Глушко. — Але компенсації будуть виплачені у будь-якому випадку. Питання — коли..У нас 17,5 тис. молодих сімей, з якими підписані договори. Скан­дал і 17,5 тис. позовів, особливо в передвиборний період, нікому не потрібні».

Цікаво, з якими гаслами підуть на президентські вибори нинішні члени уряду?

«Я дуже переживаю, що вже цього року можу залишитися без даху над головою, — говорить вже упо­минавшаяся мешканка Уж­города А. — Адже в банці говорять, що якщо перестану платити кредит, можуть виставити мою квартиру на аукціон. Юристи успокаи­вают. Говорять, що моїх неповнолітніх дітей не мають права просто так вигнати на вулицю..»

За офіційними даними, 13% населення в Україні не мають власного житла. Це, напевно, саме ті, хто знаходиться на квартирному обліку. На самій же справі їх набагато більше. Всі вони чекають реальних пропозицій від держави — як їм жити далі. Парадокс: уряд знайшли два мільярди гривень, щоб викупити недобудоване житло і не може нашкрябати 118 мільйонів гривень для тих, хто це житло вже отримав і може знову втратити.

Наприклад, в Закарпатській області, яка чомусь не увійшла до програми «Наближення житла до людей», в черзі на житлі знаходяться 10,7 тис. сімей (з них чверть — багатодітні сім'ї). Кожна четверта сім'я, що стоїть на квартирному обліку, зараз проживає в гуртожитку. Якнайгірша ситуація із забезпеченням житлом в містах Ужгород, Мукачево і Хуст. За 2008 рік тільки 99 сімей поліпшили свої житлові умови..Немає черг на житлі тільки в сільській місцевості. Там люди давно звикли покладатися лише на себе. Може, і городянам вже пора помалу збирати валізи і виїжджати з дуже дорогих українських міст, не розраховуючи на ефемерні передвиборні обіцянки?