Історичний особняк віддали під знос

Двоповерховий особняк Меленського на вул. Хорива, 13/11, не рятує ні охоронний номер, ні статус пам'ятника історії і архітектури

Днями його затягли будівельною сіткою, а у дворі стали снувати самоскиди з будівельним сміттям - вивозити залишки зруйнованого флігеля. Що буде з особняком, невідомо. Як показує досвід, його можуть або знести (як пам'ятник архітектури на Набережно-Хрещатицькій, 4-6), або "реконструювати" до невпізнанності (фонтани на Львівській площі числяться в реконструкції, хоча на їх місці - 4-поверховий ТЦ). На паспорт об'єкта зазначено, що тут буде чотириповерховий готельно-офісний центр. Куди його "приткнути", незрозуміло, до стіни протилежного будинку метрів сім.

- Будинок являє історичну, містобудівну, естетичну цінність, чудово зберігся, характеризується виразністю фасадів та інтер'єрів. Не зрозуміти, хто на нього зазіхнув, - каже архітектор, член ІКОМОС Георгій Духовичний. - Я дзвонив по телефонах, вказаних на паспорті, ніхто не відповідає. По базі містобудівної ради цей будинок теж не проходить - не розглядався. Київрадою, судячи з інформації на сайті, він теж нікому не передавався - єдина згадка від 30 березня 1999 року, коли він був переданий в комсобственность міста як нежитлове приміщення, повідомляє "Газета по-киевски".

Довідкова

Андрій Меленський - перший київський головний архітектор (з 1799 по 1829 рік), тоді його посада називалася - керуючий креслярської. Меленський розробляв перші Генплан Києва, при ньому в місті з'явилися Колона Магдебурзького права, побудована Хрестовоздвиженська церква на Кожум'яках, розроблений проект відновлення церкви-ротонди на Аскольдовій могилі, відреставровані ряд будівель Лаври, Братського монастиря, розпланований Хрещатик, відбудовувався Поділ після пожежі 1811 року. Жив у будинку № 13/11 на перетині вул. Хорива і Костянтинівської, побудованому в 1813 році в стилі класицизму. Після його смерті в 1833 будинок спочатку передавався у спадок, потім продавався різним власникам. У радянські роки в ньому була комуналка. У 1994 році був оголошений пам'ятником архітектури та історії під охоронним № 69