Дефіцит житла як предтеча краху проекту України

Дешеве житло в Україну неможливо побудувати в принципі через корумповані процедур виділення землі і видачі різних погоджень на місцях

Це якраз ті фактори, які і визначають вкрай високу вартість нового житла. При цьому центральна влада крізь пальці дивиться на місцевих чиновників-хабарників. Проблема недоступності житла для громадян веде до виродження українців. Більшу частину з нас нинішня «еліта» свідомо прирекла на поетапну, «м'яку» ліквідацію.

Нестача житлового будівництва - не просто проблема, це - прояв хронічних хвороб суспільства. Хвороби, якщо їх запустити, вже дуже скоро приведуть до виродження українців.

Днями заступник губернатора Донецької області Олександр Аліпов заявив, що в області розроблена програма будівництва та придбання доступного житла на 2011-2017 роки, а також пілотний проект «Будуємо разом», який вже реалізується в Старобешеве. Але влада не приховує, то це - крапля в морі. За обсягом побудованого житла область посідає десяте місце серед регіонів України.

За даними Аліпова, на початок 2010 року на квартирному обліку в області налічувалося 84,3 тис. сімей. При цьому майже 70% черговиків знаходяться на обліку більше 10 років. Реально в житло, або у поліпшенні його умов потребують 2 / 3 жителів регіону. А щорічно покращують свої житлові умови до 3% черговиків. При збереженні такої тенденції термін очікування нової житлоплощі перевищить 50 років. Проблема № 1 в тому, що в Україну (як і в Росії) житло необхідно бідним, а будують його для багатих.

Головна причина недоступності «квадратів» - низький рівень доходу більшості населення. У тому ж Донецьку середня офіційна зарплата - 2600 грн. на місяць - $ 325. (А за оцінками незалежних експертів - трохи більше $ 200). При цьому середня вартість квадратного метра як для нового, так і для старого становить $ 0,9-1 тис. або $ 45-47 тис. за саму скромну «двушку»: нове житло ще потрібно відремонтувати - а це $ 10 тис. При таких доходах пересічному громадянину доведеться збирати на житло цілих 27 років - і це якщо не пити, не їсти і відкладати всю свою середню зарплату.

Стандартний вихід - іпотека. Вона в Україні начебто є, але реально її немає. Процентні ставки в 20-21% річних у гривні роблять кредити під купівлю житла безглуздими. Про яку масової іпотеку може йти мова в країні, де коефіцієнт розбіжності між дуже багатими і дуже бідними становить 1000 до 1 (!), А більшості громадян тільки на харчування та комунальні послуги в цілому доводиться витрачати майже 80% заробленого. Нагадаємо, в Україну господарі підприємств отримують 35-40% прибутку, держава у вигляді податків -30-35%, бюрократам дістається 10-15% і стільки ж менеджерам, а створюють цей прибуток трудівники задовольняються 5-6%, в той час як у високорозвинених країнах їм виділяється третину прибутку.

Західна практика показує, що вести мову про іпотеку можна тільки в тому випадку, якщо вона буде реалізовуватися під 1-3% на термін до 30 років. Але таких умов українські банки не обіцяють навіть у віддаленій перспективі.
Варiантiв Немає ..

«У деяких економічно успішних країнах світу існують, крім іпотеки, інші механізми фінансування будівництва первинного житла, наприклад, лізингові схеми, головна перевага яких в тому, що населення звільнився від необхідності виплачувати високі відсотки за банківськими кредитами, - зазначив до. е.н. , Заступник директора «Об'єднаних консалтингових систем» Євген Ситник. Проте в українських реаліях, схоже, будь-який ефективний і корисний механізм, запозичений за кордоном, перетворюється на свою повну протилежність, плодячи тисячі ошуканих інвесторів, банкрутів і бездомних ».

Не варто чекати допомоги й від різних фондів. Наприклад, Держфонд сприяння молодіжному житловому будівництву при Кабміні спочатку погано-бідно видавав пільгові кредити і компенсувати процентну ставку (для близько 30 тисяч молодих сімей), поступово «помер». Всі інші програми підтримки потребують житло - неефективні і є піарходом влади.

Найбільша поверхнева причина смерті цієї, як, втім, і інших держпрограм - корупція. З одного боку, не секрет, пробратися в чергу на отримання державного (муніципального) житла можна лише за немаленьку хабар. З іншого боку, дешеве житло в Україну неможливо побудувати в принципі через корумповані процедур виділення землі і видачі різних погоджень на місцях. Це якраз ті фактори, які і визначають вкрай високу вартість нового житла. При цьому центральна влада крізь пальці дивиться на місцевих чиновників-хабарників.

Ставлення нинішньої влади до даної проблеми з цинічною відвертістю будучи проїздом у Донецьку рік тому висловив екс-міністр регіонального розвитку та будівництва Владмир Яцуба:

«Будуйте собі житло самі. Іншого способу вирішити житлову проблему у держави немає ». А в якості успішного прикладу повідав про своїх батьків, які, нібито, у 1951-му спорудили собі особняк з недоносків телеграфних стовпів і замішеної ногами сусідів глини ..

«Отже ЯКЩО Хтось хоче Створити СІМ` ю, - бери i Робі. Заробляй i Робі. Iншого варiант Немає », - говорив колишній міністр, а нині радник президента. І додав, що треба брати земельні ділянки - і самим будувати собі «гнізда». Якщо в 1999 році бездітними було 55,8% сімей, то зараз вже 63%. А згідно з результатами всеукраїнського опитування АПСМ «Вейс-України» (проведений ще в 2007 році - у «золотий вік надприбутків»!) Жителів у віці від 20 до 45 років - 83% заявили, що хотіли б мати не менше трьох дітей, якщо б дозволяли матеріальні, в першу чергу, житлові умови. Тобто, інстинкт самозбереження і прагнення до розвитку у наших співгромадян у нормі. Ненормальні умови існування-животіння, в які громадяни впресовані стурбованою тільки власним благополуччям «елітою».

І як би не забовтував проблему ультраліберальної економісти та ідеологи, стверджуючи, що демографічний спад - біда всіх європейських країн і в цілому білого світу і мало залежить від рівня життя та забезпеченості житлом - в Україні люди хочуть народжувати і єдина перешкода - бідність.

Виник зачароване коло: бідність не дозволяє громадянам самостійно вирішувати житлову проблему - без житла немає зростання народжуваності, а демографічний спад (мовляв, старі вимирають - квартири звільняться) робить житлову проблему для влади неактуальною.

Як розірвати це коло? «Зараз потрібна політична воля і втручання держави, - сказав директор Донецької філії Національного інституту стратегічних досліджень, д. е.н. , Професор Юрій Макогон. - Влада, не рахуючись з витратами і забувши на час тільки про видаляння прибутків, повинна негайно приступити до реалізації комплексної програми заощадження українського народу.

І знову таки, першим пунктом цієї програми має стати будівництво доступного житла. Це потягне металургію, значно розширить внутрішній ринок, різко знизить рівень безробіття, стимулює розвиток імпортозамінних та енергозберігаючих технологій, у тому числі в будівельній сфері, тобто, в кінцевому підсумку здешевить будівництво та зробить житло дійсно доступним для пересічних українців ».

З цим згоден і до. е.н. , Заступник директора "Об'єднаних консалтингових систем" Євген Ситник. За його словами, будівництво житла дуже позитивно впливає на економіку, створює попит не тільки в сполучених галузях (наприклад, виробництво цементу, цегли, інших будматеріалів), а й у сфері реалізації меблів, побутової техніки, що цілком зрозуміло. Не випадково в США облік будівництва нових будинків є важливим показником економічної активності.

«Якщо говорити про Україну, - підкреслив Ситник, - то масштабне будівництво квартир здатне створити той самий горезвісний внутрішній ринок металу, про який стільки говориться, але мало що робиться».

Всі опитані нами експерти зійшлися в переконанні, що без масштабних проектів будівництва та реконструкції житлового фонду демографічний спад не зупинити, тому держава повинна мінімально задовольняти житлові потреби в міру їх виникнення - з розрахунку однієї невеликої кімнати на людину.

«Кінцевий механізм може бути такий, - припустив директор Агентства соціально-політичного моделювання« Вейс-Україна »Сергій Чепік. - Ви досягли повноліття і бажаєте відселитися? Отримайте його негайно у держави в кредит «малосімейку» - малогабаритну «однушку». Дістанеться вона вам за строго фіксованою ціною й з відсотками, що не перевищують ставки рефінансування центробанку нашої країни. Одружилися? Отримайте у держави в кредит «двушку».

Виплачені до цього часу за «однушку» гроші вам зарахують при погашенні вартості нової квартирки. А у звільнену вами «малосімейку» в'їде новий мешканець і почне розплачуватися за неї з державою. У вас народилася двійня? Вітаємо - переїжджайте в чотирикімнатну квартиру або в котедж, таунхаус. Але от діти виросли, та й розлетілися по своїх власних «одиничка». А подружжя залишилися удвох: навіщо їм цілий котедж? Нехай перебираються в «двушку» і одержують від держави грошову компенсацію ».
Корпорація-вампір

Чому ж українська влада вперто не хоче будувати доступне житло для пересічних громадян? Крім зазначених, є і дві глибинні причини.

Перша - в Україні немає громадянського суспільства. Що таке громадянське суспільство? Це суспільство, в якому усвідомлення взаємопов'язаності приватних інтересів окремих громадян робить їх силою, здатною впливати на владу. Зачатки його спостерігаються в західних областях і в столиці, а на Сході - як і в СРСР - на жаль, тільки влада і населення.

Пам'ятайте акцію знищуваного середнього класу - «Дістали!»? Дуже небагато наймані працівники підтримали тоді своїх роботодавців - дрібних і середніх підприємців. Тому що навіть у золотий вік надприбутків, коли представники МСБ могли платити нормальні зарплати і хоч якось допомагати персоналу у вирішенні нагальних проблеми - вони цього не робили. Прагнучи, як і великий бізнес, до прибутку будь-якою ціною, тобто, в першу чергу, за рахунок своїх співробітників. Тепер, коли розоряються підприємці і залишаються без роботи їх співробітники - ні тих, ні інших не підтримують працівники бюджетних сфер, боячись за свої робочі місця.

В той же час, якщо у Франції починають страйкувати далекобійники або авіадиспетчери - їх підтримують практично всі, розуміючи: все взаємопов'язане, і необгрунтоване підвищення цін на бензин, подорожчання перевезень призведе до зростання цін на все інше, а значить, торкнеться всіх. Білі французи не обурюються, коли іммігранти вимагають кращого житла, ніж те, що надавалося їм раніше, оскільки розуміють: нове будівництво - нові робочі місця, зростання пов'язаного з цим малого і середнього бізнесу і т. д.

У нас же народ у буквальному сенсі вимирає (по 200 - 250 тисяч на рік!), Але при цьому, зомбований провладними ЗМІ народ, переймався лише стогонами про те, що Донбас годує «западенців», Бандера не Герой Україна, а «історик» Бузина побився з кимось на ток-шоу.

А тепер уявімо, що громадяни зажадали від влади - масштабного будівництва для подолання безробіття, гармонізації навколишнього середовища, подолання демографічного спаду. Вигідно це чи ні громадянам, 2 / 3 яких мріють про поліпшення житлових умов? Нагадаємо, критичний знос комунальних мереж від 65% до 80%, причому більше 30% комунікацій, по техвимоги, давно вироблені; вже через десять років, коли закінчиться термін експлуатації численних «хрущовок», їх жителі залишаться без даху над головою.

Друга причина випливає з першої: відсутність громадянського суспільства дозволяє владі трансформувати Україні (за прикладом Росії) в державу-корпорацію. «Процес пішов» за часів Кучми, а за режиму Януковича буде завершено. Держава-корпорація функціонує з однією лише метою - вилучення власниками корпорації максимального прибутку з усього і вся.

Логіка держкорпорації несумісна з логікою національної держави, мета якого - множення і всебічний розвиток громадян, що робить їх, а, отже, і державу, що забезпечила їм умови розвитку конкурентоспроможними у високотехнологічному світі. Логіка корпорації зводиться до так званої оптимізації, тобто - у розумінні нинішньої влади - урізання, закриттям, скорочень, в першу чергу, «зайвого» населення (персоналу). Чи буде гарант виділяти землю під будівництво житла для тих, кого він, як голова корпорації, вирішив переселити на небеса?

«Нарікання влади на те, що у держави немає грошей на вирішення житлової та інших соціальних проблем - цинічна маніпуляція, - вважає політолог Іван Степових. - Смішно вираховувати реальну вартість квадратного метра житла до тих пір, поки більше 40% економіки в тіні, гігантські суми, як і раніше, виводяться в офшори, а бюрократичний апарат наскрізь корумпований ».

Адже губернатор Донецької області (особистий ставленик гаранта Конституції) Анатолій Близнюк неспроста настирливо товкмачить про те, що пенсіонери повинні віддати державі свої квартири, а в обмін отримати житло меншої площі. (Закинута, в депресивних селищах?)

Це значить, що вже розроблена і в будь-якому випадку (якщо зберегтися режим Януковича) буде реалізовуватися програма «оптимізації населення», тобто прискореного усунення з життя «зайвих», на думку влади, громадян. Пенсіонерів (та й усіх, кого вважатимуть «економічно неефективними) підвищенням тарифів остаточно заженуть в боргову яму, а за борги позбавлять квартир. Мета зрозуміла: знизити навантаження на Пенсійний фонд та ще й отримати дармової жілзапас, який буде приватизований серед своїх і здаватися в оренду, позбавляючи орендарів можливості збирати на власні квартири. Навіщо ж при такому розкладі «Яцуба» і «Близнюка» піклуватися про будівництво нового житла, вони впевнені: мертві і ненароджені не запитають ..
Крах проекту «України»?

Оптимізація через скорочення персоналу результатірует (і то не завжди) економічним ефектом у межах підприємств і організацій. Але на державному рівні вона деструктивна. Короткострокові і в більшості уявні вигоди власників держави-корпорації від скорочення персоналу-народу обертаються - як волає про те весь історичний досвід - серйозним дефіцитом робочої сили в перспективі.

До 2025 року Україна не буде вистачати понад півмільйона кваліфікованих працівників. Чи розуміє це еліта? Так, і, слід гадати, сподівається подолати дефіцит фахівців за допомогою іммігрантів з азіатських республік екс-СРСР і Африки. Однак, слід враховувати, що кваліфікованих працівників «втягне» ЄС, а в України будуть осідати тільки ті, хто і своїм країнам не потрібен.

Політолог Іван Степових вважає, що сценарій «Масова імміграція» жодних проблем не вирішить, створить масу нових проблем, а в кінцевому підсумку приведе до ослаблення і самої української «еліти». У глобальному розкладі місця їй не передбачено так само, як половині жителів України не передбачено місця в створюваній режимом Януковича держкорпорації.

«Вже зараз за даними ООН Україна на четвертому місці у списку країн з найбільшою кількістю мігрантів - 6,8 мільйона. Їх буде багато більше. Це при тому, що наша країна - не Німеччина і не Франція, як за рівнем життя, так з культурної спадщини. Тобто інтегрувати, окультурити приїжджих ми не зможемо, вони принесуть свої цінності і свій спосіб життя. Це буде кінець проекту «України», - упевнений Степових.

Є ще один, більшістю вітчизняних експертів та політиків ігнорований аспект. Як би ми не обурювалися діями нашої «еліти», ми все ж визнаємо її своєю, інакше соціум давно б підірвали бунти. А от для іммігрантів наша «еліта» - чужа, вони будуть генерувати свою еліту. Тому спроба української влади вирішити наближається демографічну катастрофу залученням мігрантів - закінчиться соціальним вибухом. Виходить, що для уникнення цього вибуху, нашої «еліти» для самозбереження доведеться будувати житло і створювати робочі місця - не для раніше знищених нею співвітчизників, а - вдумайтеся - для африканців та азіатів!

Зберегти і примножити свою власність - наша «еліта» може тільки зберігши і примноживши свій народ. На жаль, Януковичу і його команді невиправних «професіоналів» - цю азбучну істину зрозуміти складніше, ніж теорему Ферма.

«Ми до цих пір наполегливо опираємося очевидному: більшу частину з нас нинішня« еліта »свідомо прирекла на поетапну,« м'яку »ліквідацію, - констатував директор Агентства соціального моделювання« Вейс-Україна »Сергій Чепік. - Одні поїдуть (за зведеними даними опитувань майже половина українців до 45 років хотіли б покинути країну) інші постаріють і помруть. Народжувати буде нікому. Українці вимирають по 250-300 тисяч на рік.

За прогнозом Інституту демографії та соціальних досліджень НАН до 2050 року, населення країни скоротиться майже на 20 млн. і становитиме 21500 тисяч. людина. А демографи ООН вирахували, що до зазначеного терміну українців залишиться в кращому разі 19 млн. , А в гіршому - всього лішь13 млн. Це не гіпербола, не суб'єктивізм, не нагнітання алармістських тенденцій. Це - сценарій, який може стати безальтернативною »