Бар'єри до «аграрному раю»

Микола ПРИСЯЖНЮК: Земля повинна стати товаром, але залишитися у власності українців

Україна - один з найперспективніших гравців на світовому аграрному ринку. Ця теза невпинно повторюють провідні вітчизняні та світові фахівці в сфері АПК. З населенням 46 мільйонів Україні сьогодні виробляє продовольства на 120 мільйонів чоловік, тоді як потенційно може нагодувати «українським» 200-250 мільйонів чоловік. Однак, незважаючи на такий потенційний запас аграрної мощі, одвічна «житниця Європи» в 2010 році була змушена ввести експортні квоти на зерно, щоб захиститися від продовольчої кризи. А з початку 2011 року на внутрішньому ринку почали стрімко дорожчати продукти харчування: гречка, борошно, олія, цукор. А тиждень тому в Луганській області на деякий час з прилавків магазинів зник. . хліб. Крім того, аграрний сектор час від часу потрясають і корупційно-земельні скандали, які, за словами учасників ринку, множаться через зволікання з реформуванням галузі. Тому проблем, що стримують перетворення України на аграрного велетня, вистачає. Як їх вирішує влада? Про це в ексклюзивному інтерв'ю «Дню» розповів міністр аграрної політики і продовольства України Микола ПРИСЯЖНЮК.

- Які напрями в аграрному секторі вважаєте пріоритетними у 2011 році?

- На 2011 рік є локальні (успішне проведення весняних і осінніх польових робіт та жнив) і стратегічні питання. Останні пов'язані з продовженням розпочатих у 2010 році кроків в аграрно-промисловому комплексі (АПК), зокрема, завершення земельної реформи.

Але, вирішуючи важливі для галузі питання, потрібно розуміти, що аграрна економіка не підпадає під загальні економічні гасла, наприклад, що ринок самостійно все відрегулює. Ринок відрегулює ціну, коли є товар. Але наявність товару він ніяк не зможе самостійно забезпечити. Це продемонструвала і нинішня ситуація: безконтрольне зменшення посівних площ гречки в комплексі з природно-кліматичними чинниками призвело до проблем з продовольством, які виникли не тільки у нас, але і в сусідніх Росії та Білорусі.

Тому для забезпечення продовольчої спокою держава повинна брати участь в роботі АПК через механізм держзамовлення і прогнозування посівних площ сільськогосподарських культур. Міністерство вже зробило розрахунки оптимальних посівних площ на гречку, жито і цукровий буряк, щоб з нового врожаю повністю забезпечити продовольчу безпеку країни. Хтось може сказати, що це спроби неринкового втручання в галузь. Але світовий досвід свідчить, що аналогічні механізми успішно використовують інші країни.

«ПЛОЩІ ПІД БУРЯК збільшаться на 60, А під гречку - НА 90 ТИСЯЧ ГА»

- Наскільки збільшаться посівні площі під цукровий буряк і гречку?

- Посівні площі під цукровий буряк збільшаться на 60 тисяч га і складуть 565 000 га, а під гречку - на 90 тисяч га - до 300 тисяч га. Паралельно Аграрному фонду виділять 5 мільярдів гривень на форвардні закупівлі нового врожаю. Вже 1,7 мільярда гривень надійшло, і до 15 березня їх розподілять. Наступний транш коштів в обсязі близько мільярда гривень надійде до середини квітня, а інші 2 мільярди гривень - до початку липня, якраз перед стартом нового зернового маркетингового року.

- Ви згадали про ринок, товари і ціною на них. Сьогодні найгостріша проблема для більшості українців - невпинне подорожчання продуктів харчування. Яке ваше бачення того, чому ціни на продукти ростуть в Україні, яку називають одним з найперспективніших лідерів аграрного світу?

- Цінова політика в державі не залежить від лідерства та обсягів виробництва. Наприклад, США - лідер з виробництва автомобілів. Однак автомобілі у них не дешевше, ніж в інших країнах світу. Ціна будь-якої продукції залежить від багатьох складових. Вартість кінцевого Агропродукту визначається, перш за все, вартістю витрачених на його виготовлення енергоносіїв, мінеральних добрив, засобів захисту рослин, логістичних витрат. На жаль, ці складові щороку дорожчають. Тобто собівартість виробництва продуктів харчування теж об'єктивно зростає. При цьому якщо порівняти Україну з нашими сусідами, то ціновий ріст у нас менше. Наприклад, білоруське масло дорожче на 25%. Друга причина зростання цін криється в механізмі реалізації продукції. Досліджуючи, де ж з'являється додаткова вартість на продукт, ми побачили, що з моменту закупівлі у сільгоспвиробника при собівартості продукції, наприклад, в одну гривню на ринок вона потрапляє з вартістю 1,8 - 1,9 гривні.

- Тобто для зменшення ціни потрібно виключити з ланцюжка «виробник - посередник - торгова мережа» спекулянтів?

- Не всі посередницькі послуги спрямовані на спекуляцію. Частина цих послуг допомагає товару значно швидше потрапити на прилавки магазинів. Але коли на київських комунальних ринках за одне робоче місце продавцю сільськогосподарської продукції припадає в середньому за день платити 300 - 400 гривень, то стає зрозуміло, скільки він повинен продати продукції і якою має бути торгова націнка на неї, щоб діяльність була прибутковою. Тому над зменшенням цін повинні попрацювати і місцева влада, перевіривши вимоги роботи на ринках і з'ясувавши, де вартість ринкових послуг на комунальних ринках завищена.

Крім того, потрібно наводити порядок в логістиці. Для цього міністерство вже видало ліцензії на будівництво шести оптових ринків в областях. Так, у Київській області будується перша черга «оптовика», у Львівській - друга, в Донецькій - тільки розпочато будівництво, а в Харківській, Херсонській і Дніпропетровській областях йдуть підготовчі роботи. Відновлюється робота з «Укоопспілкою», який буде виконувати функції логістичного заготівельника сільськогосподарської продукції.

- Чи бачите ознаки монопольних змов на аграрних ринках?

- Сьогодні немає проявів монополії в аграрному секторі. У попередні роки говорили про монополію на ринку м'яса птиці. Однак сьогодні істотно зросла частка українських виробників. Правда, споживання населенням м'ясної продукції знижується, і вітчизняні виробники не можуть продати все зроблене м'ясо, оптова ціна на їхню продукцію впала.

«ЛІЦЕНЗУВАННЯ імпортного м'яса МАЄ З'ЯВИТИСЯ ДО КІНЦЯ 2011 РОКУ»

- Напевно, саме тому птахівники і виробники м'яса в листі на ім'я глави держави, уряду і ваше ініціюють введення ліцензування або квотування імпорту м'ясної продукції. Ви підтримуєте їх пропозиції щодо обмеження м'ясного імпорту за допомогою таких інструментів?

- Запровадити ліцензування для імпортної продукції пропонує Міністерство економіки. Ліцензування (на відміну від квотування) не обмежує обсяги поставок, а вимагає від фірми ввезення якісної продукції. Я за те, щоб імпортери м'яса і м'ясної групи товарів отримували в Мінекономіки ліцензію. Подібна практика діяла в попередні роки.

- Це буде зроблено до кінця 2011 року?

- Це має бути зроблено до кінця року. Але такий крок істотно не вплине на ринок. Я буду підтримувати таку ініціативу.

- Микола Володимирович, повернемося до питання цін. Ви пояснюєте подорожчання продуктів харчування збільшенням собівартості продукції і накрутками посередників при доставці товару в торгівлю. Учасники ж ринку називають ще й інші фактори. Наприклад, підвищення вартості борошна пояснюють діями напівдержавної компанії-зернотрейдера «ХлiбIнвестбуд», яка нібито спровокувала зростання закупівельної ціни тонни продовольчої пшениці на ринку з 1600 до 2400 гривень.

- Сумніваюся, що закупівельна ціна була такою високою. (За даними МінАПП, зростання ціни восени 2010 року становив від 1170 до 1940 гривень за тонну. ) Але давайте повернемося до історії зернового питання. Коли уряд прийняв рішення ввести експортні квоти (і правильність таких дій зараз визнають експерти і зернотрейдери), розпочалася інформаційна атака на предмет того, що сільгоспвиробник недоотримує на тонні зерна 300 -400 гривень. Якщо б не було квот, то сьогодні довелося б імпортувати не тільки борошно, а й зерно. Зараз в Аграрному фонді достатньо зерна, яке продається регіонах на 600 гривень дешевше ринкової ціни. Коли ж компанії, які отримали квоти на експорт, вийшли купувати зерно на ринок за вищою ціною, то «критики уряду» перевернули платівку і знову кажуть: «Ой, дуже дорого купують!».

- Навколо приватних власників компанії «ХлiбIнвестбуд» ведеться чимало розмов. Навіть говорять про причетність вас або вашої родини. Ваш коментар.

- Що таке «ХлiбIнвестбуд»? Це компанія, якою володіють держава та приватні інвестори. Сьогодні існує закон про державні закупівлі, в якому написано, що Аграрний фонд чи державна зернова компанія як державна структура не може самостійно проводити форвардні закупівлі. Форвардну закупівлю може здійснити тільки компанія з комерційною часткою власності. Чому така умова - питання до розробників закону. Так і з'явилася ця компанія. Якщо б я міг вносити зміни в закон про державні закупівлі, то ініціював би зміни, які б дозволили Аграрному фонду самостійно закуповувати продукт. Але проти таких змін виступає МВФ.

Тепер щодо комерційної частки в цій компанії - нею володіють фінансові структури світового рівня. Я або моя родина не причетні до активів компанії «ХлiбIнвестбуд».

«Зернотрейдери МАЮТЬ СТАТИ ФІНАНСОВИМ ПАРТНЕРОМ АГРАРІЇВ»

- На останній зустрічі з прем'єр-міністром іноземний бізнес висловив стурбованість спробами парламентаріїв звести в ранг закону монополію держави на експорт аграрної продукції. Хіба це монополія? Зернотрейдери мають стати фінансовим партнером аграріїв. І це не українське ноу-хау, так працюють багато успішних аграрні країни, наприклад, Бразилія. Як сьогодні відбувається виробничий процес в українському АПК? Сільгоспвиробник шукає кошти, сіє, збирає і зберігає врожай, а потім хтось просто скуповує і продає вирощене зерно. У аграріїв і держави не вистачає коштів, щоб збільшити обсяги виробництва зернових. Їм потрібні партнери в цьому напрямку. Тому зернотрейдери повинні піти назустріч виробникам - це моя принципова позиція.

- І все ж: як бути з державним зерновим монополістом, якого пропонується створити цим законопроектом?

- Документ не передбачає одноосібної експортної монополії тільки державного агента. Крім нього є ще виробники і трейдери, які частково профінансують майбутній врожай.

- Це дійсно так. Але якщо держава хоче створити власного оператора, то чому законопроектом пропонується встановити його частку в статутному фонді компанії на рівні 25%, а не 100%?

- Це питання ще вимагає дискусій, які будуть при першому і другому читанні. Державного оператора з експорту зернових не повинно бути взагалі. Якщо він і з'явиться, то комерційна частка в ньому повинна бути. З іншого боку, на мій погляд, Аграрному фонду необхідно встановити право продавати залишки зерна на зовнішні ринки за умови, що внутрішній ринок не вимагає зернових інтервенцій.

- А це правда, що у випадку затвердження законопроекту № 8163 на роль державно-комерційної компанії з експорту зернових запропонують «Нібулон»?

- Мені про це нічого не відомо. «Нібулон» - найпотужніша національна зернотрейдерна компанія. Більше таких потужних немає.

«ЗАВЕРШЕННЯ ЗЕМЕЛЬНОЇ РЕФОРМИ СПРИЯТИМЕ ЛІКВІДАЦІЇ КОРУПЦІЇ»

- Спілкуючись з представниками бізнесу, часто доводиться чути скарги на те, що аграрний сектор корумпований, адже до цих пір не вирішено земельне питання. Який вихід з даної ситуації бачите?

- Корупція - ганебне явище, з яким Президент України і уряд почали боротьбу. Безумовно, її потрібно викорінювати. Завершення земельної реформи сприятиме ліквідації корупції в аграрному секторі. І на цей рік керівництвом держави поставлено завдання внести до парламенту і розглянути законопроекти про ринок землі. І тепер головне - не зробити стратегічного промаху. На мій погляд, вводячи вільний ринок землі, не можна допустити обезземелення селян. Земля повинна стати товаром, але залишитися у власності українців. Звернення сільськогосподарських земель має бути тільки між громадянами Україна. Землі, які не обробляються, або нічийні буде акумулювати Державний фонд земель. Він також буде викуповувати землю у населення, яке захоче продати свої наділи, а потім здавати їх в оренду. Крім того, слід прийняти закон про консолідацію сільськогосподарських земель щоб уникнути рейдерства і домогтися, щоб довгострокова оренда стала підставою для земельної іпотеки.

«ВІЛЬНИЙ РИНОК ЗЕМЛІ МОЖЕ СТАРТУВАТИ НАВІТЬ З СЕРЕДИНИ 2012 РОКУ»

- Глава держави доручив до початку 2012 року запустити ринок землі. Хіба це реально, адже земельний кадастр не готовий, земельний банк не створений, інвентаризація земель не проведена?

- У земельному реформуванні дійсно допущені помилки, а сам процес розтягнувся в часі. Саме тому, враховуючи попередній досвід, потрібно швидко і ефективно завершити це реформування. До початку наступного року слід ввести законодавчу базу для земельного ринку. Якщо ж Верховна Рада і законодавці спрацюють ефективно, то вільний ринок землі стартує навіть з середини 2012 року. Хотілося б, щоб земельна іпотека, довгострокова оренда заробили теж в 2012 році.

- Без права купувати землю інвестори, особливо іноземні, не будуть вкладати серйозні інвестиції в АПК, кажуть експерти. Ви поділяєте такий ризик?

- Не думаю, що західних інвесторів зупинить заборону для юридичних осіб купувати землю. Довгострокова оренда, яка буде альтернативою купівлі, - непоганий механізм для успішного виробництва. Мене турбує інше: якщо повністю відкрити ринок землі (для фізичних та юридичних осіб), то де українські аграрні холдинги, які сьогодні обробляють велику кількість земель і виробляють продукцію, візьмуть кошти, щоб викупити 100 тисяч га землі? Ніде. У такому випадку може вийти колапс: держава власноруч просто знищить вітчизняні аграрні холдинги, які дають багато податків до бюджету і сотню тисяч робочих місць.

- Скільки інвестицій вимагає український АПК?

- Чим більше інвестицій - тим краще. Однак головне завдання на даному етапі - український АПК повинен подвоїти обсяги валового виробництва сільськогосподарської продукції. Для цього на першому етапі, за оцінками наших вчених, знадобиться приблизно 100 мільярдів гривень.

- Яка сьогодні ситуація з кредитуванням сектору?

- Держава збільшує обсяги на відшкодування відсоткових ставок за банківськими кредитами. На перше півріччя 2011 року прем'єр-міністр доручив збільшити суму для компенсацій з 531 мільйона до 1,5 мільярда гривень.

«Частка проблемних кредитів у АПК - 1,5% від загальної кількості»

- А що з проблемними кредитами? На початку року експерти оцінювали кількість "поганих" кредитів в аграрному секторі на рівні 7 мільярдів гривень.

- Поки що банки таких сигналів не подають. Частка проблемних кредитів в АПК - 1,5% від загальної кількості. При цьому в аграрному секторі найвищий відсоток повернення банківських кредитів і погашення відсотків.

- Державна компенсація відсотків - добре. Але отримати її можуть переважно великі аграрні холдинги з гарною кредитною історією і ліквідним майном для банківської застави. Всього цього немає у дрібних і середніх фермерів. Як бути їм?

- Я з вами згоден. Саме тому зараз губернаторам доручено допомогти фермерам, дрібним і середнім сільгоспвиробникам знайти дорогу до банку. Уряд зобов'язав керівників областей провести спільні наради виробників і банкірів, на яких вони знайдуть спільну мову.

- Як оцінюєте готовність аграріїв до весняних польових робіт?

- Озимі перезимували добре - 95% перебуває в хорошому стані. Для успішного проведення посівної держава готує форвардні закупівлі і виділить компенсації на кредитні відсотки. Крім того, уряд прийняв рішення про виділення аграріям 150 тисяч тонн здешевлених на 10% мінеральних добрив (на 300 - 400 гривень дешевше ринкової ціни) і 100 тисяч тонн пального. До того ж засівати поля виробників спонукають і світові ціни на продовольство, які, за оцінками провідних міжнародних аналітиків, будуть рости.

- Ви говорите про здешевленої партії мінеральних добрив, а чому б не застосувати механізм експортного квотування (за аналогією із зерновими квотами) для вітчизняних виробників міндобрив, адже ціна на їхню продукцію зросла більш ніж на 45%? Це б зробило українські добрива доступніше для аграріїв і полегшило посівну кампанію. .

- Про квотування мова не йде. Але сьогодні міністерство спільно з виробниками добрив веде діалог на предмет того, що питання ціни потрібно врегулювати. Ціни на мінеральні добрива повинні бути ринковими. Крім того, надалі можливий варіант закупівлі міндобрив до Аграрного фонду через механізм форварда. Вдаватися до такого кроку варто влітку, коли ціна на добрива значно зменшується.

- Нещодавно асоціація «Український клуб аграрного бізнесу» заявила про те, що компанії-постачальники імпортних насіння не можуть їх завезти з-за проблем з видачею дозволів. І це, мовляв, ставить під загрозу проведення весняних польових робіт.

- Ніяких перешкод на кордоні не може бути, якщо насіння якісні. Завозити ж у країну генномодифіковані насіння не вдасться, тому що законом це заборонено. Україна не повинна залежати від іноземної селекції, оскільки сьогодні ми в змозі забезпечити себе вітчизняним насінням. Моя позиція полягає в тому, що потрібно підтримати українську науку і насіннєві інститути.

КОМЕНТАР

Чого бояться селяни?

Юрій СЕРГЄЄВ: ​​«. . що земля потрапить до тих, у кого багато грошей, а умінь і знань, що робити на ній, - ні »

Останнім часом у земельних справах« піднявся градус »дискусій: у який бік спрямувати земельну реформу, врятує або вб'є українське село скасування мораторію? У тому, що Україні потрібен ринок землі, вже мало хто сумнівається. Але за якою моделлю він повинен функціонувати, кому і як повинні продавати свій найцінніший ресурс українці? Чи покращить введення ринку землі рівень аграрного господарства в України? Питання непрості, фахівці ламають над ними голову дуже давно.

Соціологічні опитування - один з інструментів, яким користуються експерти Держкомзему для оцінки ситуації в земельній сфері Україна. Нещодавно соціологи опитали 1600 жителів сільської місцевості, які стали власниками земельних ділянок в результаті отримання земельної частки (паю), 1200 голів фермерських господарств, 800 керівників сільгосппідприємств та провели фокус-групові інтерв'ю з сільськими (селищними) головами у семи регіонах України: Центр, Північ, Південь, Захід, Схід, АР Крим та Київська область. Опитування проводив Центр соціальних експертиз Інституту соціології НАН України.

В першу чергу запитали у самих селян про їхнє ставлення до запровадження ринку земель. Серед опитаних громадян, які проживають у сільській місцевості і стали власниками земельних ділянок в результаті отримання паю, кількість противників становить 51,7%. У той же час 47,1% можна віднести до прихильників ринку землі, кажуть соціологи. З них 6,8% бачать його абсолютно вільним. А 41,3% респондентів висувають свої умови, найпоширеніше з яких - необхідність створення відповідних умов для його існування.

Цікаво, що дослідження показало, що чим молодші респонденти, тим більш ліберальну позицію вони займають в питанні купівлі-продажу землі сільськогосподарського призначення. Так, кількість прихильників купівлі-продажу землі (без обмежень або ж з) перевищує кількість супротивників у двох вікових групах: від 40 до 49 років і до 29 років. Прямий ж залежності між ставленням до вільної купівлі-продажу землі від матеріального становища соціологи НАН не помітили.

Серед селян, які висловилися за вільний ринок землі, найбільше переконаних у тому, що «земля з часом має перейти до тих, хто здатний ефективно працювати на ній» (44,6% респондентів). Близько третини (32,2%) вважають, що «землі потрібен один господар, а не сотня дрібних власників». Майже однаково кількість тих, хто вважає, що «працюють на землі повинні мати можливість продавати її» (28,7%), «земля як засіб виробництва повинна продаватися і купуватися» (28,4%) і «людям, які володіють землею, але в селі не живуть, слід дати можливість її продати »(27,4%). Землю як джерело готівки розглядають всього 17,1% селян. Ще 14,5% впевнені, що нині чинний мораторій - це лише ширма для того, щоб безкоштовно приватизувати великі земельні масиви. Цікаво, що найменше власників земельних паїв (13,7%) аргументом позитиву земельної реформи вважають можливість приходу нових власників, які принесуть нові технології виробництва.

Страх самих же власників земельних паїв перед введенням ринку земель пов'язаний, як показало вищезгадане дослідження, переважно з тим, що прийдуть бізнесмени та іноземці та скуплять всі землі.

Бояться латифундій і самі ж потенційні покупці землі. Хоча серед опитаних Держкомземом керівників сільськогосподарських підприємств і глав фермерських господарств противники паїв в абсолютній меншості: серед фермерів їх 35%, серед керівників - 33,1%. Інші ж, кажуть соціологи, цілком прихильні до земельної реформи, хоч і висувають обмеження до запровадження ринку земель. «У цілому я позитивно оцінюю перспективу земельної реформи. Хоча ще є безліч нюансів, які нам потрібно продумати, щоб не допустити потрапляння землі до тих, у кого багато грошей, а умінь і знань, що робити з нею і на ній, немає », - говорить керівник фермерського господарства« Байрон Агро », розташованого в селі Стовп'яги Переяслав-Хмельницького району Київської області, Юрій Сергєєв. Адже наслідки, запевняє він, не тільки для вітчизняного агроринку, але і для екосистеми від непродуманих трансформацій можуть бути непоправними.

Так, наприклад, фермери не бачать захисту українців від того, що на землю прийде інвестор, який купить пай і побудує на ньому не екологічно чисте підприємство. «Зараз дуже популярні і прибуткові курники в Україну. У них міститься величезна кількість птиці, вигодовують преміксами та іншими синтетичними добавками, - наводить приклад Сергєєв. - Одного такого курника достатньо, щоб сказати до побачення всій екосистемі села. А для того щоб його побудувати, досить купити два-три середніх паю ».

Тому фермери пропонують не створювати ринок землі, поки не буде відповідних умов для його існування, що передбачає продаж земель лише громадянам України або жителям громади і встановлення обмежень, щоб землі, які продаються і купуються, не втрачали свій сільськогосподарський статус. Хоча й поспішати з земельною реформою, на погляд експертів, не варто. «Я особисто вважаю, що створити ефективний діючий ринок земель в Україні цілком реально до 2013 року, не раніше, - говорить Шевченко. - За один рік, про що сказав Президент, закон про земельні кадастри та про ринок земель обговорити, гадаю, не вдасться ». Самі ж фермери і два роки розглядають досить скептично, киваючи на довгі роки розмов за плечима земельної реформи і ніяких позитивних зрушень з мертвої точки мораторію