Як грамотно давати в борг, щоб не стати обдуреним кредитором

Майже кожен українець хоч раз в житті виступав кредитором сам. При цьому позичаємо, як правило, родичам, друзям, знайомим і тому не звертаємо особливої уваги на дотримання формальностей. У результаті, така недбалість може дорого коштувати кредитору

Що потрібно знати, даючи в борг, як правильно оформити договір позики і що робити, якщо борг вам все-таки не повертають.

Форма договору

У разі якщо розмір позики не менш ніж у 10 разів перевищує розмір неоподатковуваного податком мінімуму доходів громадян (на сьогоднішній день усього яких-небудь 170 гривень), договір позики повинен бути укладений у письмовій формі.

Недотримання письмової форми, в даному випадку, не тягне за собою автоматично недійсність договору. Однак, у випадку виникнення спору, наявність договірних відносин доведеться доводити в суді.

У цьому випадку в якості доказу не можуть бути використані свідчення свідків. Можуть бути використані письмові докази, аудіо-та відеозаписи, виписки з банківських рахунків і т. д. Крім того, слід пам'ятати, що договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей.

Тому доводити потрібно, в першу чергу, факт передачі грошових коштів позичальнику, а не та обставина, що у сторін була домовленість таку передачу зробити. Оскільки показання свідків не приймаються, зробити це украй складно.

Всупереч поширеній думці, розписка не є письмовою формою договору позики і не прирівнюється до неї. Розписка може служити письмовим доказом факту передачі грошей позичальникові. І то лише в тому випадку, якщо вона оформлена правильно. У розписці обов'язково вказівка на те, що гроші передано кредитором в борг як позики.

В іншому випадку, сторона боржника отримує можливості для маневру. Наприклад, можна доводити, що між сторонами мав місце договір дарування, а не позики, або спробувати визнати розписку векселем, недотримання передбаченої законом форми якого веде до відсутності у позичальника будь-яких зобов'язань по ньому.

Також в розписці слід чітко вказати прізвище, ім'я, по батькові позикодавця і позичальника, суму позики цифрами і прописом, термін повернення грошей. Під розпискою повинна стояти підпис позичальника.

Навіть за наявності розписки в суді кредитору доведеться доводити існування відносин позики. І хоча на практиці при наявності розписки з підписом позичальника у кредитора суд, як правило, стає на бік кредитора, краще укласти договір позики в простій письмовій формі.

Що має бути в договорі:

- назва договору (Договір Позики);
- дата і місце здійснення угоди;
- ПІБ сторін, їх місця проживання. Точні паспортні дані позичальника і його адресу потрібно знати обов'язково на випадок судового розгляду;
- сума позики цифрами і прописом в національній валюті. Оскільки всі розрахунки в нашій країні відбуваються в гривні, можна висловити суму угоди в еквіваленті до іноземної валюти (вказати за яким курсом);
- зобов'язання позичальника повернути позику у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений, кредитор має право пред'явити вимоги позичальникові повернути борг у будь-який момент, у позичальника ж є 30 днів на виконання вимоги кредитора;
- договір може передбачати виплату відсотків за користування позикою. (Думки фахівців і судова практика щодо того, чи може фізична або юридична особа, не володіючи статусом фінансової установи, видавати позику під відсотки, різняться. Одні вважають, що ні, інші - що може, тільки за рахунок власних, а не залучених коштів. У будь-якому випадку розмір відсотків має бути розумним. Якщо відсотки занадто високі, договір може бути визнаний недійсним, як укладений під впливом тяжкої для позичальника обставини на вкрай невигідних для нього умовах (ст. 233 ЦК), або з порушенням принципів справедливості, розумності та добросовісності (ст. 3 ЦК). У той же час, договір вважається безпроцентним, якщо він укладений між двома фізичними особами в розмірі, що не перевищує 50 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян (850 грн. ), І позику не пов'язаний з веденням підприємницької діяльності хоча б однієї із сторін);
- обов'язкові підписи сторін.

Порушення договору

У разі якщо борг за договором позики не було повернено в строк, кредитор, крім виконання безпосередньо самого зобов'язання (виплати позики), має право вимагати виплатити йому 3% річних за весь час прострочення у відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України.

У даному випадку сума в розмірі 3% річних не є неустойкою, тому для її стягнення встановлено загальний строк позовної давності в три роки, а не скорочений, в один рік, як для неустойки.

3% річних нараховуються з першого дня прострочення і до дня, коли борг був фактично повернуто на суму позики, але без урахування відсотків, якщо такі передбачені договором.

Договором може бути передбачений інший розмір відсотків, відмінний від 3%, причому, як менший, так і більший.

Крім того, кредитор має право вимагати повернення боргу з урахуванням індексу інфляції. Індекс інфляції (інша назва - індекс споживчих цін) обчислюється Міністерством статистики за кожен місяць, а також рік. Потрібно мати на увазі, що при обчисленні суми боргу з урахуванням індексу інфляції потрібно вважати за кожний місяць, у тому числі і за ті місяці, коли індекс інфляції становив менше одиниці, тобто мала місце дефляція