А якщо завтра Євро: Як у наших барах зустрінуть іноземців

Знання іноземних мов до Євро-2012 вимагають від міліції, лікарів, волонтерів, але ж найчастіше прибулі з-за кордону фани будуть спілкуватися не з ними, а із звичайними офіціантами. Як виявилося, якщо б Євро проводили зараз, то гостям навіть у столиці довелося б дуже туго

Особливо німецькомовних. А адже в Євросоюзі 18% людей вважають німецький рідною (англійська - лише 13%). Навіть якщо збірна Німеччини не потрапить на Євро-2012 (що навряд), фанів, що говорять по-німецьки краще, ніж по-англійськи, в Україні приїде достатньо. Ми вирішили перевірити, чи готова країна прийняти німецьких туристів, і були схожі по столичних кафе та ресторанах - від дешевих до дорогих - в образі «бюргерів».

Подумати тільки, але жодного закладу, де хоч слово нам сказали б по-німецьки, ми не знайшли! Шукали навіть у німецьких кафе Києва. Марно. Залежно від рівня закладу, офіціанти більш-менш висловлюються по-англійськи, на який припадало в результаті переходити і нам. Чим вище ціни в кафе, тим більша ймовірність, що персонал знає англійську. Наприклад, в ресторані європейської кухні «Борошно», який люблять іноземці, офіціант німецького хоч і не знав, але вільно пояснив нам все по по-англійськи. І в інших закладах подібного рівня офіціанти без проблем пояснюють на «Інгліш», який у них асортимент, свіжі чи продукти і яке вино варто спробувати. Складніше з кафешками простіше. .

УКРАЇНСЬКА КУХНЯ І ПИВО: «ОЙ, А ДЕ Петя чи САША?»

«Пивниця», вул. Басейна, 9, цінова категорія - 80-150 гривень.

Заскочили в пивний бар «Пивниця», який знаходиться біля ТЦ «Арена». Тут подають страви європейської та української кухні, а також більше 5 сортів українського пива. Містечко з дерев'яними столами, клубами сигаретного диму в залі для курців та веселими завсідниками. Підійшла до нас офіціантка на питання: «Sprechen Sie Deutsch?» («Ви говорите по-німецьки?») Зніяковіло замотала головою: «Ой, не, не, не!». На ламаною англійською ми спробували пояснити, що «ми хотіти випити кави і щось перекусити». Почувши більш-менш знайомий мову, зраділа офіціантка принесла меню англійською. Ми ткнули на перший-ліпший салат, запитуємо по-англійськи: «Які тут інгредієнти?». Чуйну дівчину довелося знову бігти за стійку. Повернулася вона з листком, де під назвами салатів описано їх зміст. «Meat, eggs, mayonnaise», - ретельно промовляє працівниця кафе. Перекласти «оливки» (olives), на жаль, так і не змогла. Ні оливок, немає салату - пили каву. .

«Варенична на Хрещатику», вул. Хрещатик, 14, цінова категорія -150-350 гривень.

Ми вирішили перевірити і колоритний ресторан, де подають національні страви, розташований прямо біля Майдану. Щоб заздалегідь забронювати столик, ми подзвонили в «Вареничну» і запитали, чи говорять вони англійською. У відповідь дівчина ойкнула, попросила почекати хвилинку і після слів на задньому плані: «Петре! Немає його? А де Сашко? Саша - тут по-англійськи говорять »- трубку взяв молодий чоловік. Ми поцікавилися, чи є у них блюдо дня і що пропонують з національної кухні. Нам на гідному англійською запропонували грибний суп (суп дня), вареники, борщ і котлету по-київськи. Також нас завбачливо запитали, чи бажаємо ми столик в зоні для палять або некурящих.

У Бесарабка: МИЛО, АЛЕ ДИВІТЬСЯ У ЧЕК

LINA'S CAFFE, вул. Басейна, 2, цінова категорія: 50-100 гривень

Частина інтер'єру закладу - національні прапори різних країн, німецького серед них ми не помітили. Почувши «ворожий мова», офіціантка покликала на допомогу молодої людини східної зовнішності. Він пояснив, що по-німецькому не говорить, зате знання англійської йому вистачило, щоб роз'яснити нам: «Тут дуже смачно. Всі продукти свіжі. Якщо хочете щось дієтичне, спробуйте цей салат. Я гарантую, вам сподобається! Якщо ні, я сплачу ваше замовлення! ». Розповів він і про те, що вже 5 років живе у Києві, і куди варто сходити: «Золоті Ворота, наприклад, - видатне місце. Ще. . Поділ. Все це дуже близько від нас ». Все було б чудово, якби не офіціантка: коли ми замовили лише два гарячих шоколаду, вона сказала хлопцю, люб'язно говорив з нами про Україну: «І треба було півгодини перед ними горбатитися. . ». Добре, що ми «не розуміли» по-російськи. Але найбільше скрупульозних «німецьких туристів» здивував рахунок за два напої. Замість 30 грн. нам дали чек на. . 450! Після паузи офіціантка вибачилася: «Ой, помилилася. Соррі! », - І принесла правильний чек. Ймовірно, це просто випадковість.

ЗАКУСОЧНІ: ВСІ ПОКАЖУТЬ НА пальці

«МАКДОНАЛЬДС», Станція метро «Площа Льва Толстого», цінова категорія: 50-100 гривень

Ну як же бути іноземцем і не зайти в «МакДональдс»? Назви страв скрізь приблизно однакові, і вибрати що-то не складе труднощів, тому ми вирішили звернутися до прибиральниці з важливим питанням на німецькому: де тут туалет. Добра жінка слово дізналася: «Так ось - вгору і наліво», - говорить російською, показуючи руками, і з посмішкою додає: «Де тут туалет - все знають. . ». До речі, ні в одному закладі нам не відмовили, коли ми просто просилися в туалет, не сідаючи за столик. Починаючи від бістро, закінчуючи ресторанами. Може, не знали, як вигнати нас по-німецьки. .

«МІСТЕР СНЕК», бул. Шевченка, 2, цінова категорія: 50-100 гривень

Мережеве бістро «Містер Снек», в якому роблять сендвічі, знаходиться в самому центрі Києва і, напевно, зможе привернути увагу іноземних уболівальників. Мови тут не знають, але співробітники дуже чуйні! Почувши незнайому мову, дівчина за стійкою сказала лише «no» і покликала колегу. Хлопець пояснив, що німецький «ніхт ферштейн» (тобто не розуміє), а англійський «вері Літл» (зовсім трохи). Коли ми вказали на салат, запитавши, з чого він, хлопчик став показувати нам інгредієнти, дістаючи їх з холодильника! Незабаром на його клич: «Допомагай!» Підійшов ще один колега. Ми запитали у хлопців, чому на Майдані зараз багато людей, чи не небезпечно це? Один у замішанні став згадувати слово «мітинг», руками показував вигаданий транспарант і крокував з ним. Нарешті він повернувся до колеги: «Ну ти зрозумів?!» - «Та я-то зрозумів! Як їм пояснити?! ». Спробували хлопці розповісти нам навіть, де повеселитися: «Е. . тут багато. . Мені Клабс! Фор екземпляри, «ПаТіПа», він ВООН там! »- Обидва хлопці, як по команді, показали в. . протилежних напрямках. У будь-якому випадку за старання хлопцям «danke»!

АРТ-КЛУБИ: БЕЗ ЗНАННЯ РОСІЙСЬКОГО - НЕ ПРОЙТИ

АРТ-КЛУБ «44», вул. Хрещатик, 44, цінова категорія: 150-200 гривень

Ну хто не знає арт-клуб «44» на Хрещатику, 44? Легендарний «підвальчик» прийняв за час свого існування багатьох відомих гостей. При вході нас зустріли сек'юріті. Про німецькою, звичайно ж, мова не йшла. Англійською вони змогли лише сказати, що потрібно заплатити «60 грівнас», і вказали на плакат сьогоднішньої програми, який, звичайно ж, не був англомовним. На питання: популярна чи група грає і чи є хтось, хто може нам пояснити? - Мовчки негативно мотали головами. .

До речі, прямо перед нами в «44» спробували зайти два німці і вийшли звідти буквально через хвилину - може, теж не знайшли розуміння.

АРТ-КАФЕ «ДОКЕР-ПАБ АВС», вул. Хрещатик, 15, цінова категорія: 200-350 гривень

Тут теж ні забронювати столик, ні дізнатися, хто співатиме ввечері, ні по-англійськи, ні по-німецькому не вдалося. Нам запропонували поговорити. . по-італійськи, але тут уже ми були не готові. .

НІМЕЦЬКІ НЕ НІМЦІ: ЗА НАЗВОЮ СВОЇХ НЕ ЗНАЙТИ

Ну гаразд, врешті-решт, не зобов'язані працівники всіх закладів знати німецьку мову. Але логічно було припустити, що в кафе і ресторанах з німецькою кухнею та відповідним назвою має бути хоча б один «дойч-мовний» співробітник.

Для початку ми вибрали розташоване біля КПІ заклад «Баварський двір» (ТЦ «Материк», вул. Борщагівська, 154), адже є ідея селити фанатів у гуртожитках вузів, так що в 2012-му сюди цілком можуть нахлинути іноземці. Цінова категорія - 80-150 грн. Приглушене світло, дерев'яні столики, затишок і. . проблеми з мовою. Коли ми сіли за великий стіл, офіціант по-російськи сказав нам, що він заброньовано. Але ми ж іноземці! Бідний хлопець показував нам табличку зі словом «Резерв», потім покликав адміністратора. Вона жестом попросила нас встати, сказала: «Come with me», відвела за маленький столик і навіть принесла англомовне меню. Але. . до нас ніхто не підійшов! Ми прочекали хвилин 15-20 (!), Махали руками, але марно. Шкода. .

Поїхали шукати щастя в центр - до Warsteiner Pub на вулиці Городецького, 4. Середня ціна - 150-300 грн. Тут все виглядає дорого - від оформлення та обслуговування до меню, але і тут німецьким не володіють. Зате добре говорять по-англійськи. Так що офіціантам не склало праці все нам розповісти.

«ДОВОДИТЬСЯ тикати пальцем»

Ми поспілкувалися з двома німцями, які гуляли по Києву. Хлопці кажуть, що в Україну можна бути тільки англомовним «бюргером». «У Києві я вже рік, - розповідає один з них. - Моя мова тут не знають. Навіть у німецьких закладах немає сенсу і намагатися на нього говорити. У дорогих кафе і ресторанах обслуговуючий персонал знає англійську. Думаю, що на Євро-2012 з німцями тут особливих проблем не буде - багато з нас знають і англійська. А ось французам, напевно, доведеться несолодко, адже вони принципово уникають цю мову ». Цікаво, що часто в кафе, де навіть є англомовне меню, замовлення все одно потрібно робити «на пальцях».

Як розповів нам китаєць Хань Сюй, який 5 років живе у Києві: «Коли я, вибравши страви, промовляв назви офіціантові, як правило, він. . не розуміє. І я змушений шукати сторінку, де вказано потрібне мені виріб, тикати в нього і показувати, скільки порцій треба ».

Скаржаться іноземці та на манери наших деяких офіціантів. Вирішивши, що за столом ніхто не розуміє по-російськи або українською, вони можуть між собою обговорювати приїжджих. Але, по-перше, за інтонацією гості й так розуміють, що це щось не дуже втішне (що може відбитися на сумі чайових), а по-друге, іноді з ними бувають і друзі-українці. І переводять шпильки. .

А ось швейцарець Даріо говорить про більш глобальної проблеми: «У кафе-то я якось зможу знайти спільну мову, але ж приїжджі будуть не тільки відсиджуватися в кафе, але і гуляти, і у них, напевно, з'являться питання до звичайних жителям країни: як кудись пройти, куди я потрапив, а що це таке. А незнання англійської в Україну повально! ».

ТУРБОТА про туристів. MADE IN LONDON

Лондон - один із самих зручних для туристів міст світу. У 2012 році, через пару тижнів після того, як на полях України та Польщі завершиться футбольний чемпіонат Європи, британці будуть приймати Олімпіаду. Тому їх досвід і те, що вже придумане в Лондоні для приїжджих, дуже знадобилися б українцям.

РЕСТОРАНИ. Лондон не даремно називають кулінарною столицею. Тут можна знайти і спробувати страви сотень кухонь світу, включаючи й екзотичні - тайські, індійські, ліванські. . Цікаво, що в більшості цих ресторанів ціни виставлені на один, цілком прийнятному навіть для скромного гаманця українського туриста, рівні - ситний обід за 12-15 фунтів (150-200 гривень). Дуже зручно, що є так звані сети (перше, друге і десерт), які дешевше, ніж якщо замовляти страви окремо. І найголовніше, навіть при мінімальному знанні англійської ти зможеш зрозуміти, що саме входить у страву, яку ти замовив. Якщо навіть воно зашифровано під китайським або індійським назвою, як правило, поряд є малюнок харчів і завжди опис її англійською мовою. А якщо ти все-таки сумніваєшся, то офіціант пояснить тобі, наскільки це блюдо гостре, калорійне і т. д.

ПОКАЖЧИКИ. У величезному Лондоні заблукати неможливо. Крім звичайних покажчиків, буквально на кожному більш-менш жвавому перехресті є великі табло з картами. На верхньому з них на карті зображено, де ти знаходишся і куди ти можеш потрапити за 15 хвилин ходьби. На нижньому - карту роблять більше, і там детально показано, що чекає на тебе у п'яти хвилинах ходьби в різних напрямках. З вказівкою не тільки вулиць, але і всіх важливих об'єктів, які зустрінуться на шляху.

Але і це ще не все. Якщо у тебе проблеми з картами і орієнтуванням у просторі, тобі допоможуть гіди. Одного такого я зустрів на перехресті Piccadilly Circus в центрі міста. Місце, куди мені потрібно було потрапити, не помістилося на моїй кишенькової карті, не знайшов я його і на покажчику. Веселий чоловік у яскраво-салатовою накидці (щоб не загубитися в натовпі) і написом Guide на кашкеті з посмішкою пояснив мені, що туди можна дістатися на таких-то автобусах, якщо не дуже поспішаю, або на метро, сівши на такий-то лінії. Як з'ясувалося, у Скотленд-Ярді є спецвідділ, який займається допомогою туристам. Здається, що та української міліції такий відділ не завадив би.

Шезлонг. Якщо ви втомилися і не до душі тулитися в кафе, перепочити можна в одному з парків. Присісти там можна не тільки на лавочки, але і на досить зручні шезлонги, причому абсолютно безкоштовно. І зауважте, ні в кого не піднімається рука прихопити цей шезлонг до себе на дачу. От би і у нас так.

АВТОБУС + Пароплав. Ще одне туристичне зручність: екскурсійні автобуси і пароплави. Отже, ви купуєте добовий квиток на автобус (24 фунта - 300 грн. ), Який їздить по місту з численними зупинками біля популярних у туристів місць. Протягом доби ви можете кататися в ньому, сідати на будь-який із зупинок, виходити, де заманеться.

У навушниках безперервно йде розповідь екскурсовода на 7 мовах (в тому числі і по-російськи), де ви зараз знаходитесь, ніж знамените це місце і що ви зможете оглянути, якщо вийдете прямо зараз. Такі двоповерхові автобуси йдуть з інтервалом 10-15 хвилин. Крім того, з цього ж квитку ви можете ще й прокататися на кораблику по Темзі. Тут, правда, із зупинками суворіше: їх всього три (у Тауерського моста, колеса огляду London Eye і Біг Бена).

У Києві подібний екскурсійний автобус Open Kiev теж запустили, але в ньому екскурсія триває всього 2 години, і квиток за 70 гривень дійсний тільки на цей час. Обіцяють ввести денний абонемент за 90 грн. А ось про бонусному безкоштовному катанні по Дніпру поки можна тільки мріяти