«Експериментальні» проекти забудовників. Частина II

Згідно міській статистиці, в 2006 році будівельники привернули для споруди квартир від населення 634 млн. доларів, в 2007-му — 878 млн., минулого року, судячи з усього, сума опиниться приблизно такий же

Реально цифри куди більше. За даними Нацбанку, на початок вересня 2008 рік на Київський регіон доводилася приблизно третина від загальної суми іпотечної заборгованості по країні, т. е. близько 18,4 млрд гривень, причому левова частка її була валютною. За що одержувачі іпотечних кредитів і поплатилися. Курсовий стрибок, що послідував, всього за три місяці збільшив ціну «київського» боргу по іпотеці майже на 11 млрд гривень.

Додатково аналогічний процес відбувся і на ринку споживчого кредитування, «підкинувши» киянам ще близько 12 млрд гривень свіжих боргів. Всього до початку 2009 року кияни винні банкам 93,3 млрд гривень, що більше річного фонду оплати праці в столиці.

За даними експертів Укрсоцбанку, зараз в Києві в іпотечних договорах предметом застави виступає близько 50—55 тис. квартир (як вторічки, так і первинки), т. е. до 5,5% від наявних в місті. У зону ризику потрапляє близько 13 тис. з них.

Отже більшості потенційних позичальників мінімум в найближчі пару років просто не до іпотеки. Їм би розібратися із старими боргами. Особливо в умовах загального «підвисання» депозитів.

До речі, коли економіку зашторміло, будівельники зреагували швидко і своєрідно — продавивши закон про підтримку себе, коханих. Мудрий документ чудовий тим, що орієнтований строго на будфірми. Захисту прав покупця там впритул не видно, а міські общини абсолютно відверто грабують.

І все б нічого, диво лобістської думки покупців, що тільки вийшло, скоріше розполохує.

Повторимося, у більшості людей потрібних сум в умовах згортання кредитування немає, а у тих, у яких є (їх загалом немало), бажання щось купити дуже сильно стримується правовою незахищеністю. Чистити ж покупців черевики і здувати порошинки будівельники поки що не готові. Нічого, і цьому навчаться.

Масштаби проблем ілюструються навіть цифрами Держкомстату. Минулого року обороти київського будівельного ринку впали проти 2007-го на 3,4 млрд гривень — до 18,4 млрд В основному тут позначилися зрив будівництва мостів, метро, розв'язок і інфраструктури. Плакати «КГГА гарантує в 2009—2010 році.« давно зняті за непотрібністю.

Житлове будівництво в 2008-му ще показало зростання, але лише за інерцією попередніх років. Засобів на його продовження в колишніх об'ємах немає.

Надія на державу відверто дохла. Єдине, що воно поки зробило, — це примусово «прикріпило» до будівництв людей, що ризикнули вкластися в них. Шанси забрати гроші що з банківського депозиту, що у будівельної фірми прагнуть до нуля.

А ось щодо живих грошей все гірше. Поки є хіба що чергова, січнева, «обещалка» від Мінрегионстроя, що, можливо, фінансуватиметься будівництво будинків з будівельною готовністю понад 70%.

При цьому міністерство вже публічно пообіцяло наплювати на власні індикативні ціни і викупляти квартири дорожче. Так, в Києві обіцяють викуп побудованого житла за ціною до 8 тис. грн за квадратний метр (при розрахунковій вартості самого міністерства — 4,8 тис. грн).

Є смутні обіцянки, що Кабмін знайде і виділить 3 млрд грн Тим часом, за даними самого міністерства, для добудови близько 750 житлових об'єктів з готовністю від 70% необхідно мінімум 14 млрд грн, з яких на заморожені будівництва Києва припаде 9,7 млрд грн За даними компанії «Соцмарт», на кінець листопада в Києві велося будівництво 308 нових об'єктів, зокрема 206 жилою і 102 комерційна нерухомість. Велика частина вони сьогодні коштує.

Найбільш очевидний спосіб скидати маржу поки непопулярний. Гривневі ціни у більшості забудовників не змінилися. Деякі, правда, почали пропонувати квартиру в розстрочку. «Київміськбуд» поки не дуже упевнено пообіцяв «може бути» знижку на 7—10%.

Більшість споживачів явно хотіли б набагато більше, хоч би відсотків на 30%, причому за квартиру з нормальною обробкою. Подібні ідеї звучали навіть в парламенті, що, втім, не сильно багато означає.

Важливіше інше. Криза рано чи пізно закінчиться, а потреби населення в житлі нікуди не подінуться. У тому ж Києві близько 40% жителів мають забезпеченість житлом нижче 14 метрів, і ситуація не міняється роками. Зате на неї охоче посилаються, намагаючись підвищити ціни.

Численні і традиційно не забезпечені ресурсами програми вже не в рахунок. У країні майже немає нового житла навіть для людей, що заробляють у декілька разів більше середнього.

А звичка рятувати власників будфірм, а не працювати із споживачами успішно завела останніми роками галузь в безвихідь. У країні з'явилися мультимільйонери від девелопмента, а об'єми введення житла періоду УРСР були досягнуті лише в столиці. В цілому по країні вони удвічі нижчі, досягнувши минулого року аж рівня. кризового 1995 року. Ну просто «будівельний прорив»!

Ми банально проїдаємо ресурси 70—80-х років і будуємо житла багато менше всіх сусідів (виключаючи Молдову) на душу населення. У тій же Польщі минулого року здали 166 тис. квартир (чотири квартири на тисячу поляків). У Україні аналогічна цифра застигла в районі два на тисячу жителів.

Якщо нинішні власті не почнуть робити щось реальне, значить, рано чи пізно це робитимуть інші люди. Враховуючи український менталітет, маловірогідно, що це буде рано, але бажано, щоб на той час не було надто пізно.

Втім, є в київському будівництві сегмент, якому криза особливо не загрожує. Це котеджі. Взагалі-то виділення земельних ділянок під індивідуальне будівництво спочатку припинили, а потім обмежили. Але це вже як кому. Ну як, скажіть, відмовити хорошій людині? Тим більше що земля під цю «благу» справу практично завжди виділяється безкоштовно.

А потім наші кращі сини і дочки народу, що гостро мають потребу, зводять на виділених 10 і більш сотках «сирітський будиночок». У 2006-му в Києві побудували 251 будиночок з середнім метражем 372 квадратних метра. У 2007 році будиночків побудували трохи менше, але метраж середньостатистичного довели до 436 «квадратів».

Ну а минулого року все було чудово і з кількістю (253 штуки), і з розмірами (471 мІ). Відразу видно: абсолютна більшість із зданих за останні три роки 727 «хатинок» будували на останній гріш. Ськромненько так, глибоко за мільйон британських фунтів кожна. І «лексус» є де приткнути.

Схоже, саме так наші власті і представляють вирішення житлової проблеми — якщо не всього народу, то своєю особистою